Допомагаємо хворим діткам, щоб подарувати батькам надію, – так пояснює свої старання гуцульська волонтерка Юлія Таринська (на фото крайня зліва).
Кілька років “Гуцульські волонтери” на Косівщині збирають кошти хворим діткам, одяг та продукти – сім’ям у скруті, пластикові кришечки – на протези атовцям, а дім шукають бездомним тваринам.
Засновницею організації є відома на Косівщині волонтерка Юлія Таринська. Для читачів ПІК вона розповіла:
- кого та як підтримує з командою,
- чому береться допомагати там, де лікарі не дають шансів на порятунок,
- яка користь від копійок, які вийшли з обігу та інше.
Коротко про себе
Прикарпатка є власницею салону краси та виховує трьох дітей. Зараз Юлія встигає доглядати за немовлям, працювати на основній роботі та щоденно займатися волонтерством.
“Я завжди така була, люблю допомагати. Ще у дитинстві біля школи побачила трьох підкинутих песиків. Вийняла із рюкзака книжки, поклала туди малих і принесла додому. За покинуті книжки я получила, але собачки знайшли домівку. От і до цього часу займаюся благодійністю”, – поділилася прикарпатка.
Волонтерити легше гуртом
Робити добрі справи кілька років допомагає команда місцевих активістів. Рік тому вони створили громадську організацію “Гуцульські волонтери”. Долучаються до їхніх добрих справ люди різних сфер діяльності та віку. Є студенти, вчителі, лікарі, бізнесмени. Хтось допомагає регулярно, а хтось – раз на пів року, якщо є можливість. На зустріч йде місцева влада, яка обіцяла дати волонтерам приміщення.
“Щоб у нашій справі був результат, треба мати гроші, час, зв’язки. Допомагає велике коло знайомих, бо, знаєте, мала мурашка сама нічого не попре. Нас вже знають, роблять знижки, допомагають. Кожна наша людина обрала напрямок, у якому працює”, – зауважила волонтерка.
У Юлії Таринської є список з приблизно 300 потребуючих Косівського району. Про них волонтерам розповідають працівники соцслужби, церкви, школи та інші небайдужі, які побачили проблему. Самі сім’ї теж телефонують, якщо не вистачає коштів на лікування, одяг, їжу. Дехто звертається, коли самостійно не може оформити отримання соцвиплат тощо.
“Слоїк та скринька добра”
На рахунку волонтерів десятки акцій. У “Скриньку добра” збирають кошти на потреби хворих та немічних району. У листопаді стартував місяць збору коштів на лікування учня Хімяка Володимира. Чи не щодня Юлія звітує у соцмережі, яку суму пожертвували та на що їх витратили. Гроші надсилають на картку волонтерки, приносять до неї на роботу чи кладуть у спеціальні банки у місцевих закладах.
Також більше місяця волонтери збирають кошти на лікування онкохворого дворічного Назарчика Хмарука з села Кобаки. Для цього проводять акцію “Слоїк добра”. Небайдужих просять приносити копійки всіх номіналів. Хоча монети вийшли з обігу, у банку їх приймають.
“Люди відгукуються. Копійки пересилають Новою поштою, приносять в офіс цілі пакети, копілки. Ідея гарна. Дехто сміється, бо це дрібнички, але так збирається певна сума”, – поділилася волонтерка.
На сторінці організації регулярно з’являються прохання допомогти потребуючим з одягом, підгузниками та їжею.
“У нас раніше рік працював магазин з безкоштовним одягом. Тепер люди самі пересилають, приносять. Звісно, інколи є неякісний, порваний чи брудний одяг. Це злить. Та більшість дає чистий, посортований одяг, а десь між тим ще 50 гривень можуть заховати чи шоколадку”, – розповідає Юля.
Крім того, “Гуцульські волонтери” збирають пластмасові кришечки. Їх відправляють у благодійний фонд “Лелекера”, де виручені кошти спрямовують на реабілітацію, лікування та протези атовців. Також є благодійники, які опікуються бездомними собаками. Тваринам шукають житло, допомагають із стерилізацією. Є людина, яка шиє із автоколіс гарні лежаки для песиків та продає з благодійною метою.
Не оминули увагою й немовлят із бідних сімей. Команда від свого імені збирає бебі-бокси для місцевих породіль. А нещодавно, коли Юлію виписали із немовлям з пологового будинку, її команда облаштувала на похмурій стіні закладу фотозону. Зробили приємність своїй очільниці і майбутнім матерям.
Зараз активісти готуються до благодійного розпродажу вишиванок в Інтернеті. Їх вишиває дівчина, брат якої потребує лікування через проблеми з хребтом. У їхньому селі роботи продати важко. Тож волонтери попросили моделей та фотографа зробити гарні світлини, щоб привабити покупців.
На черзі – збір подарунків потребуючим на свято Миколая Чудотворця.
Буває боляче
За час своєї роботи волонтери переживають сумні та радісні події. На жаль, деяким діткам лікування не допомагає.
“Запам’яталися одні з наших перших і найдовших зборів грошей для хлопчика. Ми проводили акцію “Слоїчок життя”, благодійні концерти, вечірку на скалах. Поки він з мамою був на лікуванні закордоном, я стала патронатною вихователькою для його сестри. На жаль, він помер. Летальних випадків багато, але ми беремося збирати кошти, щоб подарувати батькам надію”, – поділилася Юлія.
Волонтерка пригадує, як морально важко було везти маленьку труну ще однієї дитини. Вона попросила про це таксиста, а він погодився і не взяв за послугу грошей.
Щасливе закінчення
Мотивують волонтерів історії із щасливим фіналом. Наприклад, збирали кошти на лікування хлопчику з Косівщини, який потрапив у аварію. Лікарі не давали шансів на життя, а він вже прес качає. Його випадком навіть зацікавився відомий реабілітолог.
Інша ситуація сталася у сім’ї місцевих ромів. Хлопчику збирали гроші для операції на нирці, а він через кілька місяців з квітами прийшов дякувати. Також вдалося зібрати гроші на імплантат для слуху для 4-річного прикарпатця – дитина чує.
“Коли розуміємо, що можемо щось змінити у кращу сторону, то беремося допомагати. Хочеться підтримати, коли в очах дитини бачиш цілий світ, а в очах мами надію. Допомагаємо, коли розуміємо, що можемо покращити ситуацію”, – додала Юлія Таринська.
Марія Гурецька.
Фото Юлії Таринської.
Читайте також:
На тета-хвилі. Як франківка Роксолана “зцілює” під час медитації
Одна з двох франківських доул: про професію, етичний кодекс та партнерські пологи
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
