Ретро: як ремонтували дороги у Станиславові сто років тому (ФОТО)

Після Першої світової війни Станиславів, як і багато інших міст Східної Європи, зіткнувся з серйозними проблемами стану міських вулиць. Бойові дії й масштабні переміщення армій залишили вулиці пошкодженими, із великими ямами, нерівностями та частковою втратою дорожнього покриття.

Внаслідок цього ремонт і благоустрій доріг у 1920‑30‑ті роки стали одним із пріоритетів місцевої влади, розповідає ПІК.

Комітет з розбудови міста

У 1925 році при магістраті Станиславова було створено спеціальний Комітет з розбудови міста, який відповідально займався питаннями покращення інфраструктури — зокрема, ремонтом доріг, тротуарів та асфальтуванням вулиць.

Саме цей орган координував роботи з планування й укладання нових покриттів, а також встановленням інженерних елементів, наприклад, каналізаційних труб у дорожньому полотні.

Асфальтування, тротуари й нові технології

У міжвоєнний період у Станиславові використовували кілька видів дорожнього покриття:

Асфальт — це вже сучасне покриття для того часу, яке впроваджували на центральних вулицях міста.
Лімбітова суміш — спеціальна дорожня суміш, яку виготовляли в міжвоєнній Польщі (зокрема фабрикою Polmin у Дрогобичі). Ця суміш містила гравій, вугільний пил і пісок, змішані з асфальтом. Після ущільнення така поверхня вважалася стійкою й довговічною, добре протистояла воді й навантаженням.
Тротуари та бруківка — окремі вулиці і площі вимощували плиткою або каменем, а з 1930‑х років з’являлася так звана «тилінка» — бетонні шестикутні плити, які утворювали міцну пішохідну поверхню.

Основні ремонти та важливі об’єкти

Ремонтні роботи не обмежувалися лише латанням ям — у 1930‑ті роки проводили:

Продовження асфальтування центральних вулиць — наприклад, частина вулиці Сапіжинської (нині — Незалежності) отримала нове покриття.

Будівництво дороги до летовища з упорядкованим тротуаром.
Ремонт вулиць Голуховського (тепер — Чорновола), Зосина Воля (тепер — Коновальця) та Собєського (тепер — Січових Стрільців), де також вкладали камінь і здійснювали комплексне впорядкування.
У 1935 році серед іншого впорядкували й газони й зелені зони поряд із новими тротуарами, що підкреслювало увагу до благоустрою міського простору.

Фінансування й економічні труднощі

Однією з головних проблем було нестачання коштів магістрату на ремонт доріг. Так, за ремонт вулиць у 1930 році місто мало виплатити фірмі «Mіцні дороги» значну суму — 176 738 злотих, але таких коштів одразу не вистачало. Магістрат звертався до компанії через адвокатів із проханням дозволити оплату боргу частинами, що було типовою практикою того періоду.

Через фінансові складнощі сплата процентів за несвоєчасні платежі для міської казни стала звичною.

Праця робітників і соціальні умови

Ремонтні роботи зазвичай виконувалися вручну й вимагали багато фізичної праці. Заробітна плата робітників була низькою:

у березні 1934 року — 4,5 злотих за день,
у квітні 1936 року — 3,6 злотих,
у листопаді 1937 року — 5,6 злотих.

Це було небагато навіть за тодішніми мірками; місцеві джерела згадують, що частина робіт виконувалася за участі безробітних, що допомагало знизити витрати.

Правила чистоти й відповідальність за тротуари

Окрім робіт із влаштування доріг, сам магістрат також регламентував питання порядку на вулицях. Зокрема, за Правилами дотримання чистоти й порядку, прийнятими у 1924 році, власники нерухомості відповідали за чистоту тротуару і частини дороги перед своїми ділянками.

Відтак ремонт доріг у Станиславові в 1920–1930‑х роках був складним, багатоетапним процесом, що поєднував у собі нові технології покриття, організаційні зусилля магістрату та комітетів, а також соціально‑економічні виклики міжвоєнного часу.

Незважаючи на дефіцит коштів і високу вартість робіт, саме у ті роки місто змогло значною мірою оновити свою дорожню мережу, зробивши її сучаснішою та зручнішою для мешканців і гостей.