За морями-океанами, в далекій Південній півкулі, вирує інше життя. Здається, що й Нова Зеландія – це країна з картинки, де час тече повільно та спокійно, а всі проблеми залишаються десь за безкраїм горизонтом.
Та навіть там, за тисячі кілометрів від України, чути відлуння нашої війни. І саме звідти, з іншого кінця світу, прийшла допомога від людини, для якої чужої біди просто не існує.
Залишити звичний затишок
Поки більшість сприймає Нову Зеландію як мирну казкову країну, Розалін Мартін проживає зовсім іншу реальність. Навіть географічна прірва та різниця у часі не завадили їй об’єднати зусилля, щоб допомагати українцям. І відстань понад 15 тисяч кілометрів для волонтерки виявилася умовною: вона вже втретє за останні два роки залишає звичний затишок, аби стати надійною опорою для наших людей.
“Протягом шести тижнів Розалін перебуває на Прикарпатті, щоб допомогти нам із табором для дітей захисників і підтримати нашу країну будь-яким можливим способом, – представляє іноземну гостю Олена Дудзенко, очільниця Волонтерського простору, що діє під егідою БО “Перший добровольчий хірургічний шпиталь”. – І вона була постійно, кожну зустріч з нами. Діти з нею люблять спілкуватися – вправляються у розмові англійською”.
А загалом були різні проекти у Ветеранському просторі, групи самодопомоги для дружин і матерів загиблих Героїв, відвідини шпиталів, допомога ветеранам.
Насолода красою України та її дивовижними людьми
“Крім допомоги, щоразу прагну дізнатися більше про вашу країну, краще зрозуміти її традиції та культуру, – розповіла Розалін. – Щоразу, коли я приїжджаю сюди, дізнаюся щось нове про письменників, відвідую виставки, театри, знайомлюся з українською музикою. Але найбільше – це насолода… насолода красою України та її дивовижними, прекрасними людьми. Це те, що я обожнюю”.
“Коли мені було приблизно 12 років, я вперше дізналася про святого Антонія Київського, – пригадує Розалін. – Людину, яка присвятила своє життя молитві, навчанню та простоті. Оселившись у печерах Києва, чернець зібрав навколо себе багатьох послідовників. До нього приходили за порадою й молитвою як прості люди, так і вельможі. Дуже багато людей пішли за ним і приєдналися до життя в київських печерах. Торік я нарешті здійснила свою мрію – відвідала це дивовижне місце!”.
Розалін залюбки подорожує Прикарпаттям. Цьогоріч побувала в Коломиї, Косові, Галичі.
“Моя мрія здійснилася: я поїхала до Галича, – ділиться враженнями Розалін на своїй сторінці у Фейсбуці. – Бути в місці, де люди жили віддавна, – це просто неймовірно. Люди вміли доглядати тварин, вирощували пшеницю та гречку, доїли корів і кіз. Дивовижно було перебувати в церкві, збудованої у XIII столітті, та милуватися мозаїками, кожен шматочок якої викладений священником та його командою ретельно, з наміром, з точністю і молитвою. Ми з українською подругою Анною дивилися на річку Дністер, якою сотні років тому проходили купці. Вони торгували сіллю, хутром, медом та багатьма іншими товарами. Ми побували в замку, де люди так важко працювали, – тесали, піднімали й укладали каміння, щоб збудувати неймовірну фортецю. Звідти відкривається прекрасний краєвид на землю, яка колись була столицею Галичини”.
“Яка чудова Івано-Франківщина! У Коломиї ми збирали вишні, в Косові відвідали ринок, Гуцульський музей та музей УПА, на річці Луквиці рибалили, – продовжує описувати свою подорож гостя. – Прекрасна, прекрасна Україна! Там, де земля зустрічається з небом серед безкраїх полів пшениці, ячменю та гречки, серед хвилястих пагорбів. У лісі, наповненому співом сов, зозуль, горобців і ластівок, де блукають дикі кози та олені… Саме тут я зараз. Ми пішли до водоспаду Бухтівець. Я дуже вдячна за запрошення приєднатися до пацієнтів військового шпиталю. Вони видатні, оскільки вони справляються з нерівним ґрунтом, крутими сходами та ходьбою по каменях, з їхніми травмами”.
”А далі в мене був чудовий день у Львові, – додає Розалін. – Бачити чудових друзів, купувати кілька речей і вирішувати, що їсти на обід і вечерю. Українська їжа така смачна! А ще вчора я бачила лелек у полях! Які ж це красиві птахи – летіли над полями. Як чудово гуляти площею Ринок, слухати чудових музикантів – дехто навіть грав пісні “Океану Ельзи”. А храм святих Петра і Павла був відчинений навіть о 21:00 ввечері”.
Зустріч із Розалін відбулася на Вічевому майдані Івано-Франківська 24 серпня. Гостя привітала українців із річницею Незалежності.
Олена Дудзенко доповнює гостю: Розалін вітає франківців з усіма святами. Пам’ятає там, у Новій Зеландії, і про війну. Щоранку за українським часом у себе вдома організовує Хвилину мовчання.
“У моїй родині є українське коріння, – пояснює Розалін. – Саме це й спонукало мій інтерес та ці подорожі. Предки покійного чоловіка були українцями. Сам він народився в Австралії, але його дідусь і бабуся були звідси. Та тепер я сама закохалася в Україну. Мені подобається бути тут, подобається бути з дітьми, подобається бути з Оленою. Подобається допомагати в лікарнях пораненим військовим, у волонтерських центрах. Люблю дізнаватися більше про українську культуру, а також милуватися тутешньою природою – спостерігати за заходом сонця, бачити зірки на небі… Я просто обожнюю бути тут. Ці соняшникові поля… Це так красиво, і це такий privilege (привілей) бути тут. Гадаю, коли я публікую щось у Facebook, то хочу показати своїм друзям у Новій Зеландії, яка неймовірна Україна”.
Розалін під час кожної поїздки знаходить нових друзів. В неї розписані дні зустрічами: або в шпиталі, або у Ветеранському просторі, або десь за кавою вже з тими людьми, хто хоче продовжувати з нею спілкуватись. Вона дуже відкрита до контактів.
Час бути вільними від ганебного російського вторгнення
“У вас були важкі роки, і тепер настав час для вашого миру, – продовжує Розалін. – Ми молимося про мир і про ваш час бути вільними від огидності цього злиденного, ганебного російського вторгнення”.
Розалін активно контактує з Об’єднанням українців Нової Зеландії UANZ. Спільнота, яка займається культурними проєктами, суботніми школами та адвокацією, визнана Союзом українських організацій Австралії СУОА та Світовим конгресом українців СКУ.
“Щороку, у третій четвер травня, українці та люди, які люблять Україну, одягають вишиванку, щоб зберегти та заохотити носіння традиційного одягу, – ділиться своїми відчуттями Розалін. – Ми тут, в Новій Зеландії, так само одягаємо. Бо вишиванка – це набагато більше, ніж просто вишита сорочка. Це тисячолітня історія, яка передається з покоління в покоління. Вишиванка має дуже регіональний характер, кольори та візерунки відрізняються між регіонами. Це одяг, який виготовляється в оточенні молитви. Крапка та квадрат – це поле та насіння; часто навколо руки, без початку, без кінця, безперервний цикл до поля та посадки насіння. Є також зірки, дерево, хрести, все з дуже глибоким значенням. Якщо озирнутися в історію та в інші країни, де ще у світі така вишукана краса, традиції та любов були вкладені в повсякденний одяг? Тож українська нація, її культура такі особливі. Тому так бажаємо вам миру та допомагаємо його пришвидшити”.
“UANZ заснована як організація для координації українців на Південному острові (Крайстчерч та околиці). У 2007 році ініціювала випуск першої у світі офіційної поштової марки Нової Зеландії, присвяченої 75-й річниці Голодомору в Україні, – дізнаємося на сайті www.uanzsouth.org.nz”.
- Із 2022 року діяльність діаспори повністю переорієнтована на допомогу Українській державі.
- Це проведення систематичних акцій у Веллінгтоні під парламентом із вимогами посилення санкцій проти РФ та розширення військової допомоги Україні.
- Це гуманітарна допомога: збір коштів на медичне обладнання, генератори, турнікети, та підтримка цивільного населення в Україні.
- Вагома допомога біженцям, які прибули за візовими програмами, з адаптацією, пошуком житла та вивченням мови.
Так багато спільного
“Українська діаспора в Новій Зеландії – одна з найвіддаленіших, але водночас дуже згуртованих українських спільнот у світі. Вона невелика за чисельністю, проте відіграє помітну роль у культурному житті країни та адвокації інтересів України”, – інформує сайт migraciya.com.ua.
“Масовий початок формування громади припадає на 1949 рік, коли майже 170 українських біженців після Другої світової війни дісталися берегів Нової Зеландії. Більшість із них осіла в містечку Пахіатуа на Північному острові”, – читаємо на сайті https://uk.wikipedia.org/wiki.
“Друга хвиля міграції розпочалася після здобуття Україною незалежності в 1991 році та особливо активізувалася у 2000-х роках (професійна міграція – фахівці з IT, науки, медицини). Після початку повномасштабного вторгнення росії громада поповнилася біженцями за спеціальною програмою уряду Special Ukraine Visa, – це інформація із сайту americanstudies.history.knu.ua. – За даними переписів населення та урядових оцінок, в Новій Зеландії проживає від 1,5 до 3 тисяч осіб українського походження”.
Серед українців, які мігрували до Нової Зеландії, є вихідці з Івано-Франківська, Коломиї, Калуша та гірських районів Прикарпаття. Вони беруть активну участь у діяльності Об’єднання українців Нової Зеландії (UANZ), організовуючи збори коштів та культурні заходи у місті Окленд та столичній області.
- Нову Зеландію та Прикарпаття часто порівнюють у професійних спільнотах: Південні Альпи Нової Зеландії та Українські Карпати мають подібні виклики у сфері розвитку гірського туризму, охорони заповідних територій та збереження екосистем.
- Новозеландські технології сталого лісокористування та обробки деревини є предметом вивчення для українських фахівців лісового господарства, зокрема з Прикарпаття.
- У Києві є Почесне консульство Нової Зеландії в Україні, а Посольство – з резиденцією у Польщі.
- Нова Зеландія з лютого 2022 року надає Україні комплексну підтримку: військову, гуманітарну, фінансову та дипломатичну. Загальний обсяг виділеної допомоги перевищує 100 мільйонів новозеландських доларів.
- Збройні сили Нової Зеландії беруть участь у міжнародних місіях з підготовки українських військових у Великій Британії та Європі. Оборонний персонал залучено до навчання піхотинців, надання логістичної та розвідувальної підтримки. Уряд ухвалив рішення про продовження військових місій до грудня 2026 року.
- Фінансування оборонних потреб: виділення коштів до Трастового фонду НАТО для України, Міжнародного фонду для України (під проводом Великої Британії) та на закупівлю зброї, боєприпасів і супутникових знімків для ЗСУ.
- Гуманітарна та економічна допомога: фінансування гуманітарних ініціатив через Фонд визволення та відновлення України – від Світового банку, а також підтримка цивільного населення, постраждалого від війни.
- Спеціальна імміграційна програма: Уряд розробив спеціальні візові шляхи (Special Ukraine Visa), які дозволили біженцям та членам родин новозеландців українського походження отримати прихисток і дозвіл на проживання.
Деталі, офіційні пресрелізи та розсекречені матеріали Кабінету Міністрів Нової Зеландії можна переглянути на державних ресурсах:
- Офіційний портал Міністерства оборони Нової Зеландії (Support to Ukraine) – актуальна інформація про поточні місії, кількість залученого персоналу та плани розгортання.
- Офіційні матеріали Кабінету Міністрів (Military Options 2024/2025) – урядовий пакет документів щодо виділення допомоги та підтримки ЗСУ.
- Медіа-центр Збройних сил Нової Зеландії (NZDF Support to Ukraine) – хронологія пресрелізів про хід навчання українських військових та урядові оголошення.
“Нова Зеландія – суверенна острівна держава у південно-західній частині Тихого океану, – читаємо у Вікіпедії. – Столиця країни – місто Веллінгтон, найбільше місто – Окленд. Населення країни станом на серпень 2024 року становить понад 5,4 млн осіб. Держава побудована на принципах конституційної монархії й парламентської демократії і належить до розвинених країн світу. На чолі держави стоїть король Нової Зеландії – Чарльз (Карл) III”.
- 1954 року Нова Зеландія спільно з Австралією, Францією, Пакистаном, Філіппінами, Таїландом, Великою Британією і США увійшла до Організації договору Південно-Східної Азії (СЕАТО), основним завданням якої стала протидія військовому впливу СРСР і країн соціалістичного табору в Південно-Східній Азії.
- Найближчими сусідами країни є – на захід Австралія, відокремлена Тасмановим морем (найкоротша відстань – близько 1700 км); на північ острівні території – Нової Каледонії (близько 1400 км), Тонга (близько 1800 км) та Фіджі (близько 1900 км).
Підготувала Людмила Стражник. Фото авторки та Розалін Мартін.
Італія готує новий пакет військової допомоги Україні із системами ППО – ПІК ПІК
Зеленський відповів Навроцькому на лист із закликом вирішувати суперечності – ПІК ПІК
Зеленський нагородив американського мільярдера Ілона Маска орденом “Свободи” – ПІК ПІК
Оперативні новини у TELEGRAM
