Стійкість живих і пам’ять про полеглих: історії з ветеранського ярмарку у Франківську (ФОТО)

Двоїсті відчуття на 35-ту річницю Незалежності, з якими живе сьогоднішнє суспільство. З одного боку – стійкість, підприємливість і розвиток ветеранського бізнесу, з іншого – невимовна ціна, яку країна сплачує щодня людським та економічним потенціалом.

На Вічевому майдані в Івано-Франківська 22-24 серпня розгорнутий ярмарок ветеранських бізнесів. Ще торік то була інша локація – на вулиці Дмитра Вітовського. Нині ж там – банери з портретами загиблих захисників і захисниць… Бо на проспекті Незалежності вже давно немає місця для їх розміщення.

Біля портрета свого загиблого сина в 2022-му Андрія Калина – його мама. Поруч – такі ж згорьовані за своїми синами жінки: Марія Янко, чий син Тарас загинув в АТО ще в 2015 році, та Ольга Шарабуряк, її син Володимир загинув у 2014-му.

День Незалежності в Івано-Франківську вже давно втратив формат суто святкових урочистостей: тепер це день глибокої вдячності та усвідомлення її реальної ціни. Цьогорічний Ветеранський ярмарок у центрі міста став яскравішим за все свідченням нашої незламності: тут ветерани та родини захисників презентують власні справи, крафтову продукцію, одяг і товари, показуючи, як військовий досвід трансформується у нову економічну силу.

Бо стійкість живих і пам’ять про полеглих дає сили нашому суспільству вистояти й навіть творити майбутнє в тіні непоповнюваних втрат.

Символічно, що поруч розмістилися ятки двох бізнесів для дітей. В одній – пошитий власноруч оригінальний одяг для малечі, в іншій – книжки-складанки. Тут же – столики, щоб діти змогли розважитися.

“Ми займаємося з дітьми залюбки, – розповіла Юлія Яксменицька із Трускавця. – Чоловік Іван служив в АТО у складі 80-ї бригади ЗСУ: ще в 2015 році підписав контракт. Від початку повномасштабного вторгнення – в ДСНС. Наш спільний проєкт “Складанка” розвиваємо протягом семи років. Тут, в Івано-Франківську, облаштували ігрову зону, щоб діти безкоштовно знайомилися з товаром. Дуже любимо сюди приїжджати. Прекрасна організація ярмарку!”.

Гостей з інших областей серед учасників ярмарку багато. Юрко Данилишин прибув зі Львова. Ветеран служив у 103-й бригаді ЗСУ. Після отриманих поранень повернувся до свого мирного заняття: виготовлення кераміки.

“Важливо, що й Івано-Франківська, і Львівська міські ради підтримують ветеранів, – акцентував п. Юрій. – У нашій міськраді діє програма “Відвага до бізнесу”, завдяки якій я отримав грант та можливість придбати краще обладнання і матеріали”.

Катерина Рибачук теж представляє Львів, хоч сама із Запоріжжя. Переїхала після повномасштабного вторгнення. Чоловік – із 2014-го, батько і брат із 2022-го – всі троє діючі військовослужбовці.

“Я за професією акторка, а після 2022 року чим тільки не займалася, щоб якось побороти внутрішній неспокій та здобути рівновагу: й квіти вирощувала, й плела макраме, – розповіла гостя. – Наразі зупинилася на виготовленні прикрас. Естетика наповнює, тож спочатку це був процес для себе. Згодом стала виготовляти за довільні донати на потребу бригад чоловіка і батька. Й поступово заняття переросло у власну справу: маю крамницю, отримала грант на розвиток від Львівської міськради”.

Іван Халус – ветеран війни, інвалід ІІ групи. Юрист за фахом, він мав позивний “Скульптор” під час служби. В мирному житті був дворазовим призером і чемпіоном України з різьби бензопилою.

“У 2023 році я отримав ушкодження нерва плеча, тому перейшов на інше заняття, – розповів ветеран. – Збираю донати на допомогу 95-ій, 77-ій та 46-ій бригадам ЗСУ. Там побратими, брат служить. І я роблю все, щоб допомагати. Вирізав статую пам’яті полеглим воїнам: вона в Ботанічному саду Житомира. Там викарбувані позивні 198-и Героїв України. І для 128-ї бригади, що базується в Мукачеві, вирізав дерев’яну статую заввишки 2,5 м. Отак скульптура з хобі стала основним заняттям”.

Ніна Карамушко з Івано-Франківська – засновниця та власниця ательє “Емоція”. Разом із чоловіком Віталієм, ветераном війни, отримали грант від міськради на розвиток бізнесу. Відкрили крамничку. А ярмарок – це можливість розвитку, нові знайомства, та й продажі.

Львів’янин Андрій Бень – ветеран 116-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Іконотворча майстерня Святого Миколая – спільне з дружиною-художницею ремесло.

“Дуже доброзичлива атмосфера на ярмарку, – відзначив п. Андрій. – Міський голова Руслан Марцінків підходив до всіх, цікавився враженнями та запитував, яка ще допомога потрібна”.

Гостя з Луцька Єлизавета Сорока представилася як частина команди бренду “Травка”. Працюють на ринку понад 10 років, свою органічну продукцію експортують за кордон. Два роки тому запустили бренд якісного органічного чаю. Співвласник компанії – ветеран війни, так само у компанії працюють і ветерани.

Батько франківчанки Вікторії Валерій Гіренок став на захист країни ще з початку АТО, а в 2022 році вступив до лав ТРО. Дівчина за освітою – дизайнер, і представила на ярмарку власноруч виготовлені свічки.

Львів’янка Вікторія Зарверок разом із сестрою Марією мають мистецьку галерею Bak Аrt Gallery. Виготовляють прикраси з натурального каменю та скла.

“Мій чоловік Євген – військовий 33-го окремого штурмового полку, – розповіла Вікторія. – Я в Івано-Франківську вперше, тож надзвичайно вражена атмосферою ярмарку. Важливо, що міська влада дбає про ветеранів та родини загиблих. Алея Героїв – гарно зроблена, з шаною до пам’яті полеглих”.

Львів’янин Назар Ткачик – теж ветеран. Разом із дружиною Галиною займаються виготовленням натуральних в’ялених виробів. Використовують народні рецепти маринадів. Хліб – теж ветерана-побратима Павла, який відкрив компанію “ДивоМлин”. Соуси – ще одного ветерана. Так підтримують один одного у бізнесі.

Поруч із ветеранами на ярмарку – представники волонтерських організацій Івано-Франківської громади. На різних локаціях вони виготовляють мистецькі вироби та реалізують їх за донати на потреби наших захисників і захисниць.

Отож цей простір живих ініціатив, який межує з мовчазними обличчями на портретах – Алеєю Героїв, має символічне значення. Смакуючи каву чи купуючи вироби ручної роботи за кілька кроків від фотографій полеглих, кожен мимоволі ставить собі запитання: якою є справжня вартість цієї стійкості? Адже за кожним неповернутим захисником стоїть не лише невимовний біль родини, а й не реалізований людський потенціал, нестворені підприємства та мільярди гривень, які країна щороку втрачає через війну.

Тому варто розвивати такі ветеранські бізнеси, купувати, щоб підтримати, пам’ятати, щоб жити. Й таким чином якось поповнювати втрачений через війну економічний потенціал. Задля майбутнього незалежної Української держави.