Тарас Масляк – відомий на Прикарпатті керівник потужного КНП «Івано-Франківська Центральна міська клінічна лікарня», яка з самого початку пандемії й до цього часу змушена жити в основному «за правилами» боротьби з коронавірусом.
Як це виглядає сьогодні і які наслідки матиме у найближчому майбутньому? Дану та супутню проблематику розкриває у розмові з журналістом ПІК Тарас Масляк – головний лікар Івано-Франківської ЦМКЛ.
– Тарасе Романовичу, лікарня, якою ви керуєте, за статусом міська, але візуально видно, що у вас багато сільських хворих…
– Я вважаю, що наш медичний заклад, це є міська-сільська багатопрофільна медична установа, в якій ми стараємось надати якісні медичні послуги жителям Івано-Франківська, області та України.
Я цим горджусь і зазначаю, що в середньому 30-40 відсотків людей з різною патологією приїздять до нас з районів Прикарпаття, і інших міст області та з-поза її меж.
– Що змінилося в лікарні з часу, коли ви прийняли першого хворого на коронавірус?
– Сумно і прикро, що з одної сторони, ми на сьогодні є в ситуації, коли пандемія COVID-19 постійно впливає на порядок денний. А з іншої – коронавірус показав рівень готовності кожного медичного закладу до надзвичайних ситуацій. Що це означає? В першу чергу – це готовність персоналу, готовність медичного закладу, як матеріально, фінансово, технічно так і морально, до роботи в умовах пандемії. За півтора року все це дуже змінилося. Насамперед – морально-психологічне ставлення медиків до викликів коронавірусу.
На сьогодні у нас медичні працівники, й мабуть, не тільки у нас, хочуть працювати у відділеннях з хворими на COVID-19. Так, це є тяжко, це є небезпечно, і по-різному можуть сприйняти мою точку зору, але що б ми не говорили, однією зі складових нашого життя є фінансове забезпечення. А уряд все ж таки дотримується своїх зобов’язань і досить непогано преміює тих медиків, які працюють з хворими на ковід. І якщо порівнювати ті заробітні плати, які люди мали до пандемії й мають зараз, то це є суттєва різниця.
– В той час, коли уряд ще навіть не говорив про матеріальні стимули для лікарів, не було чіткої схеми розмежування хворих, у Вашій лікарні, як і в інших, працівники відмовлялися працювати з людьми, які підхопили коронавірус. А яка ситуація з кадровим забезпеченням зараз.
– Так, був період, коли через страх перед невідомою хворобою працівники брали безоплатні відпустки, деякі просто розраховувались. Тому, скажу відверто, іноді не було іншого вибору, як спонукати медиків добровільно-примусового працювати. В той час я говорив правду перед мікрофонами різних медіа, що у нас дуже гостра кадрова проблема. І запрошував на роботу, зокрема, анестезіологів, терапевтів, медсестер, санітарок.
Зараз до нас «стоїть» черга бажаючих влаштуватися на роботу. З одного боку тому, що тепер є краща зарплата, а з іншого – всі переконались, що коронавірусна хвороба дуже небезпечна, але максимальна більшість пацієнтів виживає.
На жаль, щодо оплати праці персоналу, є непорозуміння серед працівників, які дотичні до хворих на ковід, але законодавчо надбавки для них не передбачені. Стараємось врегульовувати ці питання у межах того великого бюджету, який ми отримуємо від держави.
– Тарасе Романовичу, коронавірус настільки «завоював» людську свідомість, що про інші захворювання вже мало хто говорить… Проте Ваша лікарня таки називається багатопрофільною…
– Сумно і гірко, але через пандемію планове лікування у медичних закладах, образно кажучи, ліквідоване. За винятком надання ургентної медичної допомоги.
І страшні наслідки цього вимушеного перекосу у бік боротьби з COVID-19 ми відчуємо найближчим часом, та й уже відчуваємо. Люди, які мають хронічні захворювання, яким треба було планово лікуватись, вони втратили півтора року часу і вже зараз звертаються з серйозними ускладненнями.
Йдеться про пацієнтів з захворюваннями підшлункової залози, з цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, лор та офтальмологічними проблемами… Тобто говоримо як про терапевтичні, так і про хірургічні напрямки лікування людей, яких не могли покласти на стаціонар, бо коронавірус перетягнув на себе чи не всі ресурси.
– І нічого не міняється?
– Маємо надію на краще. Кількість хворих з коронавірусом останнім часом зменшилась. На сьогодні лікуємо у стаціонарі 160 хворих, а бувало й 420. Іноді за добу поступало 80 – 120 хворих. На момент нашої розмови за добу прийняли 16 пацієнтів.
І ми просимо Господа Бога, щоб він змилувався над світом перед святами. Бо ми думаємо, що спалах коронавірусу може знову повторитися. Через людську необачність. Адже ми – українці – ніби все розуміємо, але вважаємо, що біда нас не торкнеться. Тому після Паски знову може бути підйом захворюваності через нехтування карантинними обмеженнями. Всі бачили у мережі, а може й самі там були, які натовпи були під час відкриття McDonalds у Франківську. Неприпустимі такі речі. Як на мене, за таке треба когось притягувати до адміністративної відповідальності.
Не хотілося б бачити щось подібне у містах та селах під час Паски. Будемо надіятись на свідомість людей. Ми ж весь час живемо надією на краще.
– На жаль, постійно чуємо й гіркі повідомлення. Скажіть, чи багато у Франківській ЦМКЛ уже було летальних випадків внаслідок коронавірусу?
– Летальність не оминула жодну країну світу. Хоча побутує думка, що при ковіді краще лікують в Італії чи в Америці, або ще десь. Проте щодо рівня летальності Україна – це те місце, де Господь нас оберігав й оберігає. У порівнянні з країнами, які я згадав, показник смертності у нас доволі низький. Проте не приховуємо, що він зростає.
– Тому що в Україну прийшли більш агресивні штами хвороби?
– Аналітики кажуть, що – так. Я б додав, що змінився віковий ценз хворих: на початку пандемії у 2020 році люди старшого віку старалися не виходити зайве з дому, берегли себе, а тепер цього практично немає.
Більшість чомусь думає собі, що можна нехтувати захисною маскою, соціальною дистанцією, контактувати з ким хочеться… Як результат – маємо поширення коронавірусу та ускладнення, при яких медицина буває безсилою.
За минулий рік у нашій лікарні було 164 летальних випадки. На жаль, цього року буде більше. Гірко сказати, але у нас щодня помирає 1 – 3 людини. Приблизно у 60 відсотках випадків – це пацієнти віком від 60-ти років і вище. Хоча є випадки смертей у молодому віці (5 – 7%).
– Традиційно прикарпатців цікавить, скільки коштує вилікуватися від коронавірусної недуги, особливо у випадку важких ускладнень?
– Дорого. Лікарні це обходиться орієнтовно у 70 тисяч гривень.
– Чи не завелика цифра?
– Ми контролюємо всі витрати, ведемо облік фінансовий та медикаментозний, ми регулярно звітуємо, нас жорстко контролюють у плані призначень, дотримання протоколу лікування хворих та використання фінансів. Тому з цифрами є те, що є.
Здебільшого лікування хворого відбувається за кошти, які надходять від Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Хоча людям доводиться витрачати й свої гроші, у зв’язку з чим у них є багато претензій до лікарні.
Терпляче пояснюємо, що існують чіткі законодавчі положення, згідно з якими держава забезпечує лікування тих хворих на COVID-19, у яких він підтверджений ПЛР-дослідженням. За такої умови лікування на 80% обходиться коштами від НСЗУ.
Якщо лабораторного підтвердження коронавірусу немає, а зі 160 пацієнтів, про яких ми говорили, його нема приблизно у 50-ти осіб, то ми лікуємо їх як від звичайної пневмонії, на лікування якої НСЗУ виділяє лікарні 4 700 гривень. Це означає, що решту витрат на повноцінне лікування хворі змушені брати на себе. Співчуваємо, але не можемо порушити закон. Якщо його переглянуть – будемо тільки раді.
– Однак, відомі випадки, коли ПЛР не довів наявність коронавірусу в організмі, та це не означає, що його у людини дійсно не було…
– Скажу так, за час пандемії через нашу лікарню пройшли 4,5 тисячі осіб з коронавірусом та підозрою на ковід. Це чи не найбільше з тієї кількості пацієнтів, яких прийняли інші лікарні західного регіону України. Так ось, у 98% випадків ПЛР-дослідження давало позитивний результат, якщо не одразу, то за другим разом. Всі інші види досліджень є слабо інформативними. Скажімо, навіть дорогі швидкі тести дають похибку до 60 відсотків.
– Як свідчить медична практика, значній частині хворих на ковід необхідна киснева терапія. Які можливості має лікарня у цьому сенсі?
– Відверто кажучи, особливих проблем з киснем у нас не було. Були напруження, підвищені навантаження. Але треба сказати відверто, що у питаннях кисню уряд підтримував медичні заклади та допомагав усім. Завдяки цьому ми забезпечили усю лікарню кисневими точками, підвели кисень в усі палати, хоча раніше це було лише у виробничо-необхідних приміщеннях – в реанімаціях, операційних, в одній-двох палатах у відділеннях. Зараз киснем забезпечені 80% приміщень.
Ми, до речі, вдосконалити систему подачі кисню – створили додаткову зовнішню мережу, збільшили об’єм кисню в наших спеціальних резервуарах – зараз маємо до 6 тонн. Цього вистачає приблизно на три-чотири дні, а раніше мусили довозити щодня. Маємо тепер двох постачальників кисню – це Львівський хімічний завод та «Карпатнафтохім».
– Зараз в Україні розгорнули щеплення від коронавірусу. Ви особисто уже пройшли цю процедуру?
– Звичайно. Й через півтора місяця знову буду щепитися. І немає принципового значення – це буде індійська вакцина Covishield чи американська Pfizer. Як підтверджують мої друзі-лікарі, яких я маю і в Німеччині, і в Америці, всі вакцини, які зараз використовує світ, є добротними.
Окрім того, я людина того покоління, коли за рекомендаціями медиків щепилися з раннього віку від всього, що загрожувало здоров’ю. При цьому ніхто не розводив полеміку і ніхто не чув про негативні наслідки щеплення. Думаю, що за таких обставин держава справді берегла людей від різних пандемій.
Зараз вакцинуватися – є дійсно гострою потребою, не тільки в Україні. Весь світ це робить.
– Перепрошую, а Ви особисто, працюючи у ковідній лікарні, уникли захворювання на коронавірус?
– Перехворів двічі. Перший раз приблизно пів року тому. Не було жодних симптомів. Виявили вірус випадково. Збирався до Румунії у складі делегації із п’яти працівників лікарні за програмою обміну досвідом. Умовою виїзду за кордон, звичайно ж, було ПЛР-дослідження. У мене одного результат виявився позитивним. Захворювання переніс легко.
А вже другий раз, ось недавно, перебіг хвороби був важким, лікувався у стаціонарі.
– Тарасе Романовичу, чи було вам страшно? І як обходились з Вами підлеглі лікарі та медсестри – дуже про Вас дбали, чи середньо статично?
– Страшно було тільки одного разу, коли вночі я раптом почав дихати наче риба – не ставало кисню, мусив брати кисневу маску, почувався безпомічним.
Щодо колег, то вони обходились зі мною, як з хворим, а я, як завжди, спостерігав за ними з любов’ю і з гордістю, що працюю у колективі Івано-Франківської міської клінічної лікарні, тому що тут найкращі спеціалісти та найдобріші люди.
– Пане Тарасе, за таких умов Вам, мабуть, легко викроїти час на своє «крилате» хобі – захоплення голубами?
– Не легко. Часу взагалі не вистачає ні на що. Іноді хочеться покинути й роботу, і те, що потребує уваги поза роботою. А як же – всі ми пересічні люди однієї земної кулі, всіх нас іноді доймає втома, усіх нас відвідують різні відчуття та почуття, розчарування та підйоми. Єдине, чого я до цього часу не відчув, це що таке депресія.
– Одні кажуть, що це хвороба, а інші вважають, що це – примха лінивців…
– О, я дивуюся тим людям, які кажуть, що не мають що робити. У мене на випадок, коли випадає хвилька вільного часу, дійсно є хобі – класні голуби. Захоплююсь ними з дитинства. Тепер захоплення голубами – це те, що береже мене від стресів, а можливо, й від, Боже борони, серцевого нападу чи інсульту.
Горджуся тим, що кілька років тому виступив у складі української збірної з голубівництва, яка зайняла перше спортивне місце у Німеччині. Там блискавично проявили себе наші кращі породи – американський королівський кінг-голуб та німецький дутий.
На жаль, вже другий рік голубівництву заважає пандемія. Ось готувався до голубиної виставки в Івано-Франківську, але вона не відбулася, як й інші задуми, через карантинні обмеження.
Щоправда, минулої неділі я був на голубиному ярмарку у Коломиї. І було приємно, що ми починаємо повертатися до повноцінно життя і від того набираємось позитивної енергії. А вона, між іншим, теж лікує. Тому, попри всі негаразди, бажаю прикарпатцям шукати позитивних емоцій і бути здоровими.
Розмову вела Марія Палюга.
Фото Іван Денисюк.
Читайтке також:
Відеоанонс: “Через нашу лікарню з початку пандемії пройшло 4,5 тисячі людей” – Тарас Масляк
В Іспанії чоловік умисно інфікував коронавірусом 22 людей, його зарештували
Пенсії на Прикарпатті теж будуть виплачувати через банки. ПФУ оприлюднив список
Ваш гороскоп на тиждень 26 квітня – 2 травня
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
