Перебування видатного українською письменника і громадського діяча Василя Семеновича Стефаника (14. V. 1871 – 7. XII. 1936) у місті Станиславові (нині Івано-Франківськ) та його зв’язки з громадсько-політичними і культурними діячами міста в кінці XIX і першій половині чверті XX століття досі недостатньо вивчені дослідниками.
Тому в матеріалі Петра Арсенича на основі аналізу архівних джерел та літератури подано досі маловідомих фактів про перебування письменника в нашому місті.
Як свідчить Д. Лукіянович, В. Стефаник і Лесь Мартович як делегати від коломийських гімназистів вперше приїхали до Станиславова на з’їзд гімназистів, влаштований з нагоди століття французької буржуазно-домократичної революції 1889 р.
Художник Василь Касіян. «Покутська трійця» – Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина, 1949 р.
Про приїзд Стефаника до Станиславова у 1890 р. та його зв’язки з станиславівськими гімназистами свідчать виявлені нами матеріали Івано-Франківського облдержархіву про діяльність політичного учнівського гуртка “Поступ”, що існував у 1889-1890 рр. у Станиславівській гімназії. Аналогічний гурток, активним членом якого був В. Стефаник, існував у Коломийській гімназії.
За свідченням учнів Станиславівської гімназії С. Гармана та С. Вісновського, 1 червня 1890 р. в Станиславові на вокзалі відбулася зустріч В.Стефаника і його товариша з членами станислаківського гуртка “Поступ” Д. Лукіяновичем, Є. Косевичем, М. Яцковим та іншими, в ході якої обговорювалися справи читальні, інші питання.
На відкритті пам’ятника Іванові Котляревському, 1903 рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.
В.Стефаник ще в Коломийській гімназії потоваришував із Левком Бачинським (1872-1980), пізніше відомим адвокатом і діячем радикальної партії, який був віце-президентом Української Національної Ради ЗУНР. Л. Бачинський мешкав у будинку № 22 на нинішній вулиці Чорновола, де його часто відвідував письменник.
На запрошення Л. Бачинського В. Стефаник побував на п’ятому Січовому з’їзді, коли 29-30 травня 1910 року було відсвятковано у Станіславі десяті роковини існування й діяльності “Січей”. Гостей супроводжували кінні і піші відділи “Січей”. Виступаючи на бенкеті, промовці таврували утиски слов’ян російським царатом і закликали до єдности між слов’янами. У свою чергу Л. Бачинський гостював у Стефаника в Русові у серпні 1926 року.
Л. Бачинський у листі до Стефаника від 6.06.1926р. писав: “Дорогий Василю! Концерт в честь Франка відложено до 12 червня. Приїдь. Твоя промова має бути коротка (10-15хв.)”. Нам не вдалося встановити, чи виступав Стефаник у Станіславі з промовою.
В.Стефаник познайомився в Коломийській гімназії і здружився на ціле життя з адвокатом Северином Даниловичем (1860-1939), який в кінці 90-х – на початку 900-х років відіграв прогресивну роль у суспільно-громадському і культурному житті Галичини й Буковини. Він разом з І. Франком та М. Павликом брав участь в заснуванні Української радикальної партії та її виданнях “Народ” і “Хлібороб”, в яких надрукував ряд статей. Северин Данилович теж проживав з 1927 року по нинішній вулиці Чорновола. Він часто у своєму домі приймав гостинно Стефаника разом з дружиною Анною Кирилівною Гаморак (1868-1953), яка була старшою сестрою Ольги – дружини письменника.
Мабуть, не раз побував письменник і на нинішній вулиці Шевченка у лікаря-окуліста, громадського діяча Я. Грушкевича, з яким разом їхав у 1903 році у Полтаву на відкриття пам’ятника І. Котляревському. Як посол до австрійського парламенту Стефаник неодноразово бував у нашому місті в службових справах під час першої світової війни.
У 1918-1919 роках письменник час від часу їздив до Станіслава, де тоді був уряд ЗУНР. Йому пропонували посаду секретаря земельних справ в уряді ЗУНР, але він відмовився. В. Стефаник брав участь у роботі Української національної ради ЗУНР, яка у січні 1919 року прийняла історичне рішення про злуку ЗУНР з УНР, і їхав у складі делегації з Станіслава до Києва, де 22 січня 1919 року було проголошено Соборну Україну. Бував Стефаник проїздом у нашому місті і пізніше.
Одну з останніх світлин письменник Василь Стефаник зробив 1930 року у Снятині.
Читайте також:
Читайте нас у тг
