Зигмунт Мрочковський був дуже відомою особистістю в Станиславові другої половини ХІХ ст., писав “ЗК”.
Він обирався від міста до Галицького сейму, займав посади радного й асесора (вищого чиновника) магістрату, був членом повітової ради, встиг навіть покерувати Касою ощадності – важливою фінансовою установою міста.
Довший час Мрочковський очолював міський шпиталь, адже був лікарем за освітою. У вільний час він активно займався доброчинною діяльністю, був головою кількох благодійних товариств.
Так, він належав до правління бурси Крашевського, тобто гуртожитка, де проживали немісцеві учні та студенти гімназій і шкіл, керував охоронкою (благодійним закладом) для хлопців з убогих родин.
На 51 році життя він заразився тифом від одного зі своїх пацієнтів і помер – 13 травня 1888 року.
Тодішній студент гімназії Мар’ян Островський згадує про це у своїх спогадах:
«Місцеві лікарі безплатно лікували в бурсі молодь. До нас приходили такі лікарі: Мрочковський, директор лікарні, людина дуже здібна й сильно нервова. Власне, тоді поставив собі новий дім на вулиці Собєського. У місті тішився повагою, але в силі віку помер. Його колишня служниця з Лисця була хвора на тиф. Він поїхав її лікувати і заразився цією хворобою. Я був на його похороні. На цвинтарі гарно промовляв бургомістр Камінський. Після нього промовляв якийсь лікар (ізраєліт) такою довгою німецькою мовою, що довів слухачів майже до втрати притомності».
Вдова Мрочковського Ксаверія поставила покійному чоловікові шикарний пам’ятник роботи львівського майстра Юліана Марковського. Станиславіський магістрат теж не забув доктора, назвавши на його честь вулицю – теперішню 100-річчя Червоного Хреста.
Читайте також:
Читайте нас у тг
