Протягом 1910-1912 років касир горілчаного заводу Ісаак Заславський збудував кам’яницю (Короля Данила, 10), яка нагадувала пишну віллу, писав свого часу Іван Бондарев.
Будинок у стилі історизму був складної конфігурації, мав дві високі багатогранні вежі та масивні кам’яні сходи. Місцева преса одразу розродилася коментарями, що пан Заславський збудував оцей палац явно не на зарплату, натякала на фінансові махінації касира. Згодом з’ясувалося, що він дійсно накрав у Лібермана 100 000 злотих ринських.
За кілька років поруч постав двоповерховий будинок з елементами готики (Короля Данила, 8), що належав заможному єврейському меценатові Едварду Малеру. Після Першої світової там замешкав отинійський ребе Хаїм Хагер, чиє обійстя спалили росіяни. Так у Станиславові виник отинійський хасидський двір.
Ребе Хагер був цадиком – духовним провідником релігійної групи. Численні синагоги отинійських хасидів були в Коломиї, Надвірній, на Буковині та в Бессарабії, але центр знаходився у Станиславові, де мешкав їхній вождь і вчитель. Раз на рік, на велике єврейське свято, до будинку на вулиці Баторія з’їжджалися паломники, аби послухати проповіді свого ребе. У євреїв вважалося, що навіть просто побачити цадика – це вже велике благословення.
Хасидський двір вимагав власної святині, тому у 1926 році на подвір’ї спорудили синагогу (Короля Данила, 6). При ній були хедер (начальна школа) та ішива (вищий єврейський навчальний релігійний заклад). За фінансової підтримки Гіллела Малера у кількох кімнатах кам’яниці № 8 діяв харитативний (благочинний) заклад для бездомних.
Після смерті Хаїма Хагера у 1932 році новим отинійським цадиком став його син Ісраєль. Обидва були високоосвіченими людьми, залишили по собі відомі релігійні твори – «Душа Ісая» та «Життя Хаїма».
«Щодо станіславських двориків, то один з таких був на розі Седельмаєрівська та Рейтана, де нині вхід в «п’яний базар», зі сторони Новгородської, а на розі, був дворик. Ще одна синагога була на тому місці, де зараз розташований мадярський будинок на вулиці Бельведерській. Загалом, на цій вулиці було 16 (!) синагог. Як відомо, більшість синагог не були величними будівлями. Це були звичайні приміщення, будинки, невеличкі. Якщо брати керунок, де нині вулиці Короля Данила, там, зокрема, був цілий хасидській двір, де нині розташований шкірвендиспансер. Там жив рабе з Отинії. Він встиг втекти в першу війну до Відня. А під кінець війни повернувся сюди. Спершу, молився в синагозі, яка була на Рогуського і Казимірівський, то нині – Мазепи-Орлика, на повороті, напроти сучасної ощадкаси. А після того, він купив той будиночок, зі шпільком, де диспансер. Там, у дворі, побудували синагогу. Було це в 1926 році. Потім, добудували ще будиночки там. Ще одна синагога на Баторія (вул. Короля Данила) була в кінці вулиці, по лівій стороні», – розповів журналісту ПІК Мойше Лейб Колесник.
Читайте також:
