Богдан Заклинський народився 9 серпня 1886 року в м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ). Формуванню його світогляду сприяло передусім родинне оточення: батько – Роман Гнатович, виховував своїх дев’ятьох синів у патріотичному дусі й кожен з них згодом долучився до активної культурно-просвітницької роботи.
Становлення
Початкову освіту отримав у Станіславській гімназії, у 1910 р. вступив до учительської семінарії (за іншими даними продовжив навчання на філософському факультеті Львівського університету). Від 1913 р. – дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Після закінчення навчання працював учителем, зокрема в с. Медведівці, що на Тернопільщині.
Під час Першої світової війни вступив до Легіону Українських січових стрільців, від 1915 до 1917 рр. воював, отримав військове звання підхорунжого.
Протягом 1920 – 1930 рр. працював учителем народних шкіл Закарпатської України, викладачем приватних українських навчальних закладів Галичини, займався редагуванням педагогічних видань, організовував читальні “Просвіти”, осередки “Рідної школи” та пластові об’єднання. Від 1944 р. працював у Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору й етнографії АН УРСР.
Особисте життя
У листопаді 1913 року Богдан Заклинський одружився з Осипою. Деякий час подружжя проживало у Відні, далі у Карпатах – у с. Кривопілля.
Події 1916 року (наступ російських військ) змусили молоду жінку з двома маленькими дітьми тікати на захід, вона опинилася у таборі для біженців в Австрії (м. Гмінд). Тут Осипа Заклинська знайомиться з письменницею Катрею Гриневичевою та поеткою Марійкою Підгірянкою, жінка працює з дітьми-сиротами як педагог.
Повернувшись в Україну, працювала учителькою у кількох селах на Закарпатті, згодом у Золочеві, присілку Журі Жовківського повіту, с. П’яткова, м. Монастириську.
Творчі доробки
Богдан Заклинський є автором низки шкільних підручників: “Український буквар” (1916), “Читаночка для чемних діточок“ (1917); брошур та оповідань для дітей:“Папоротин цвіт”, “Пригоди з вовками”, “На розмові з прадідом” (1912 – 1914 рр.); досліджень на педагогічну, літературну, історичну та культурно-громадську тематику: “Опис рідного краю” (1913), “Житє українського народа. Маленька географія України, в. 1. Українське будівництво” (1917), “Хто це Тарас Шевченко” (1919), “Марійка Підгірянка”(1923) та ін.
Його фольклорні записи опублікували В. Гнатюк (збірки “Коломийки”, “Народні оповідання про опришків”, “Колядки і щедрівки” та ін.) та І. Франко (збірки “Галицько-руські народні приповідки”). Окремою книгою видано “Народні співанки коломийки” (1929).
Він підтримував дружні стосунки з І. Франком, В. Стефаником, М. Підгірянкою, листувався з М. Ірчаном, Х. Алчевською, У. Кравченко та ін.
Богдан Заклинський був безпідставно заарештований і 1946 р. помер у львівській тюрмі…
Читайте також:
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг