Барон Морис фон Гірш (1831—1896) був одним з найвідоміших меценатів Європи другої половини ХІХ ст.
Гірш був чудовою людиною, обдарованою надзвичайними повноваженнями, генієм великих справ, що виявлялося навіть у вищій мірі в його гігантських планах щодо виходу російських євреїв, ніж у накопиченні його великого стану. Він любив задоволення, але не любив марнославства. Він не був наділений почуттями і не був релігійним у звичайному розумінні. Всі його ідеали були злиті в його відданості його далекосяжній, ретельно спланованій схемі доброзичливості, писав “Західний кур’єр”.
Оскільки Гірш прожив більшу частину свого життя в Австрії, було цілком природно, що плачевний стан євреїв у цій імперії повинен особливо сподобатися йому. У 1889 р. Після консультації з доктором Адольфом Єллінеком з Відня він сформулював план допомоги євреям Галичини.
У 1891 році австрійський уряд погодився на план, тож барон надав 12 000 000 франків у розпорядження піклувальників. Цього ж року, у травні, в Станиславові відкрилася філія фонду барона Гірша.
Зокрема, філія фундації взяла під свою опіку єврейсько-польську школу, відкрита віденським Єврейським альянсом. Але у серпні 1898 року школа розмістилася у новому будинку на вул. Седельмаєрівській (тепер вул. Любомира Гузара, 15).
Новий будинок міської талмуд-тори (так називалася колись єврейська початкова школа) був споруджений протягом року й міг похвалитися привабливими архітектурними формами. Дата завершення будови «1898» виблискує золотом на його фронтоні. Ця школа, однак, проіснувала недовго
Однак через десять років у школи виникли серйозні проблеми. На неї посипалися закиди, що вона готує випускників, просякнутих сіонізмом. Керівництво школи також звинувачували в поганому веденні господарства, двоє педагогів навіть отримали дисциплінарні покарання й були звільнені з посад.
У лютому 1908 р. до Станиславова прибув пан Ашер, генеральний шкільний секретар фонду барона Гірша, який мусив розібратися в ситуації. Преса повідомила, що школу, радше за все, закриють. Але вона не припинила свого існування і певний час ще функціонувала в інших приміщеннях завдяки ініціативі мешканців міста.
Щодо будинку на вулиці Седельмаєровській, то у 1908 році його викупило місто за 71 тис. корон, і в ньому розмістилася польська чоловіча чотирикласна школа ім. Казимира Великого такілька класів жіночої школи імені королеви Софії.
У сучасний період в будинку по Новгородській 15 знаходився міжшкільний навчально-виробничий комбінат, а нині там – міське управління освіти та науки.
До речі, на честь Барона Гірша у Станіславові була названа вулиця, яка існувала на мапі Станіславова півстоліття. Вона з’явилася у 1899 році, коли перейменували колишню вулицю Жидівську (нині це одна з частин площі Ринок, зі сторони катедри).
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
