У цій фешенебельній кам’яниці Якуб Маргулєс, засновникик і багаторічний очільник «Шинкарського товариства» у Станиславові, одразу відкрив кав’ярню «Ґранд». На торцевій стіні видно фрагмент напису. Це реклама закладу, що містилась на першому поверсі. Тогочасні газети писали, що бувати тут – ознака хорошого тону.
Там не лише пили каву, приготовлену за спеціальним малайським рецептом, але й збиралися пограти в карти, писав “Збруч“.
Після Першої світової війни згадок про цю каварню вже немає. Замість неї за цією адресою рекламували «Будинок тканин і одягу» Владислава Щепанського і склад порцеляни, фаянсу, скла та електроламп Казимира Орковського.
У радянський час кам’яницю націоналізували. Згідно з інвентарним описом 1939 року, будинок мав 27 кімнат, 14 кухонь, 4 крамниці та 12 пивниць у підвалі. Власника будинку Озіяша Блюменфельда «совіти» не чіпали, але він не уникнув трагічної долі – загинув серед перших під час розстрілу гітлерівцями єврейської інтелігенції 4 серпня 1941 року.
А останнім власником «Ґранду» був якийсь Мендель Вайдлер, який також певний час володів розташованою поруч каварнею “Центральна”, що містилася в однойменному готелі на вул. Собєського (нині – вул. Січових Стрільців, 4).
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
