Незважаючи на непрості обставини для розвитку культури, в селі Гринівці, що на Тлумаччині успішно діє фольклорний аматорський колектив «Розмай».
Про таємниці успіху та злагодженої роботи сільських аматорів журналістці ПІК розповів Василь Гринюк, режисер-постановник колективу (на фото).
«Наш колектив був створений чотири роки тому, на велике релігійне свято Стрітення. Ініціаторами створення були я та моя мама Ольга Гринюк, завідувачка сільським клубом. Мама впевнено сказала мені, що нашим людям треба культурно розвиватися, реалізовувати свої таланти», – розповідає пан Гринюк.
На той час Василь вже встиг попрацювати танцівником, балетмейстром і актором. Він закінчив Калуське училище культури, здобув фах артиста і викладача народного танцю. Згодом навчався у Рівненському гуманітарному університеті, працював в івано-франківській філармонії, в Хмельницькому, Чернівецькому та Івано-Франківському театрах, спробував творчого заробітчанського хліба в Туреччині. Зараз є керівником театру «Браво», що в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання.
Коли Василь Гринюк з мамою взялися створювати колектив, то почали телефонувати тим людям, які, на їхню думку, могли виступати на сцені. І кожен, до кого звернулися, — радо відгукнувся на пропозицію.
Колектив назвали «Розмай», що означає великий розквіт, весняне буйноцвіття. Учасники та керівники колективу сподіваються, що культура та мистецтво завжди будуть розквітати в селі і ніколи не занепадуть.
Зараз у «Розмаї» склад непостійний, плюс-мінус 20 осіб віком від 13 до 80 років. Серед них 6 чоловіків, а решту — жінки і дівчата. За фахом це продавці, будівельники, столярі, економісти, спортсмени, викладачі, медсестри, викладачі закладів вищої освіти, а також домогосподарки. Усі — різні, але об’єднує їх любов до народної пісні та сценічного слова.
«Чому непостійний склад колективу?», – запитую режисера.
Той відповідає, що в селі інакше не виходить, бо люди часто виїжджають на закордонні заробітки. На їх місце приходить інші, а згодом і ті повертаються. Тому така «міграція».
Репетиції відбуваються 2-3 рази в тиждень, тривають від 2 до 5 годин з півгодинною перервою.
У репертуарі— побутові, весільні, жартівливі, стрілецькі, упівські народні й авторські пісні, обряди, записані у селі, та сценки із життя упівців і комедійні постановки із сучасного сільського життя.
Сценічні костюми в учасників «Розмаю» — довільні. Кожен одягає речі, які носили їхні родичі, або які пошили чи купили самі. Допомагає і колишня місцева жителька Наталія Слободян, яка зараз мешкає у США. За словами пана Гринюка, характерною особливістю жіночого одягу села Гринівці, є широкі квітчасті спідниці та високо зав’язані хустки, які режисер називає «будою».
Виступає «Розмай» часто. Переважно у селах та містечках Прикарпаття, в Івано-Франківську.
«Ми хочемо донести народну пісню, музику, традиції і сценічне слово до кожної людини, в якнайдальших селах і хуторах. Бо ми звичайні люди і співаємо та граємо для таких, як ми», — каже Василь Гринюк.
До речі, днями колектив подали на присвоєння звання народного.
Злата Леміш.
Фото учасників «Розмаю» та Василя Гринюка.
Читайте також:
- Франківців запрошують на показ документальних фільмів про 90-ті
- “Бабин Яр”: франківські актори презентують нову виставу
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
