Івано-Франківськ

Автор легендарної пісні “Ой у лузі червона калина” – уродженець Тернопільщини

Після а капели Андрія Хливнюка народної пісні «Ой, у лузі червона калина» в час війни, вона набула нового життя.

Автор легендарної пісні "Ой у лузі червона калина" - уродженець Тернопільщини

“Ой у лузі червона калина…”: її співають не тільки українці від малого до великого, під час заряджання зброї, допомоги людям, за кермом автівок та бронетехніки, ставлять на рингтони та накладають цю мелодію на любительські відеоролики, створені власноруч. Цю пісню знають і наспівують у цілому світі, пише ПІК.

А історії її написання сягає 100-літньої давнини.

Автор відомої стрілецької пісні, яка стала гімном перемоги нашої нації є уродженець села Шманьківці (тепер Чортківського району Тернопільської області) — відомий поет, директор і режисер Українського театру «Руська бесіда» Степан Чарнецький.

CHarnetskyj scaled

Він написав пісню “Ой у лізу червона калина” у 1914 році для постановки п’єси Василя Пачовського під назвою «Сонце руїни». Він був не вдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була». Для оптимістичнішого фіналу Степан Миколайович вставив у драму народну пісню «Розлилися круті бережечки».

Oj u luzi chervona kalyna scaled

Автор дещо переробив у ній слова, щоб її текст краще вписувався у зміст вистави. Та останній куплет залишив без змін. Крім того, Степан Чарнецький доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію.

У цьому ж році в Стрию її вперше почув чотар УСС, український галицький військовик, Григорій Трух. Він до першої строфи “Ой у лузі…” додав ще три, які й склали текст патріотичного гімну українських січових стрільців “Червона калина” (“Ой, у лузі червона калина похилилася…”)

Вона стала настільки популярною, що навіть найвідоміший військово-історичний часопис, що видавався у міжвоєнному Львові, мав назву «Літопис Червоної Калини», а видавництво, колектив якого складався з колишніх військових УСС і Галицької армії, називалося «Червона Калина».

Але історія пісні має продовження — наприкінці 1980 року був написаний ще один куплет. Його додали українські дисиденти Надія Світлична та композитор і диригент Леопольд Ященко.

24 серпня 1991 року в стінах Верховної ради України після проголошення Незалежності було виконано уривок пісні «А ми тую червону калину підіймемо».

Читайте також у ПІК:

Приєднуйтесь до нас  у Facebook,Instagram,Youtube та  Telegram

Читайте нас у тг




Новини партнерів







Коментарі

0

Коментарів ще немає

© 2020 Всі права захищено