Будівля тринітарського монастиря є білою плямою в історії Станіславова, адже її ніхто ретельно не обстежував та не досліджував. Ченці-тринітарії займалися викупом полонених з татарської і турецької неволі, місіонерською діяльністю, просвітництвом. На монахів покладався обов’язок догляду за прилягаючим до їхньої ділянки півбастіоном, який був споруджений при реконструкції укріплень та добудові резиденції власника до шестикутної фортеці.
Збережена на сьогодні споруда по вул. Старозамкова, 2 десятки разів перебудовувалась, але в ній все ще можна простежити автентичну частину монастирських келій.
ФОТО: Сергій Петрицький
На сьогоднішній день споруда перебуває в незадовільному стані. Збережене крило монастиря на плані розміщене на схід від ринку біля тринітарської площі. Споруда цегляна, двоповерхова, у плані складної конфігурації, що сформувалася під час будови і пізніших прибудов. Дійшла до нас у стильових формах казенного класицизму майже без архітектурних прикрас, зі значними змінами як у планувальній схемі ярусів, так і в загальній архітектурі фасадів, про що свідчать численні закладені та новоутворені дверні чи віконні прорізи. Контрфорси в дворовій частині пізнішого походження.
ФОТО: Сергій Петрицький
Первинну будову можна простежити в лівому крилі споруди. Тут значна товщина стін (досягають 1,8 м) та численні глибокі ніші в них свідчать про монастирський характер кам’яниці. Хрестові, парусні та циліндричні склепіння першого поверху збереглось від первісного варіанту будинку. Планування – коридорне з добудованими в радянський період перегородками. В цей ж період змінено планування кімнат та зруйновано частину склепінь. На першому поверсі в будівлі розміщені магазини, а з внутрішньої сторони першого поверху та на другому – офісні приміщення.
ФОТО: С. Петрицький
Частково відомо й про зовнішній вигляд підземної частини монастиря, до якої через провалля, що відкрилося у 2012 р. і 2015 р. спускалися члени історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто» В.Іваночко, З. Федунків, І. Бондарев, В. Романець, І. Панчишин. Обміри кількох камер підземелля провела канд. архітектури Л. Поліщук. Підземна частина вражає парусними і бочковими клепіннями з каменю і цегли й півциркульними опорами довгих коридорів. Натомість справжній вигляд костьолу невідомий дослідникам.
Як виглядав монастир?
Намагаючись розшукати іконографічні джерела про монастир нам вдалося виявити рисунок фасаду костьолу і монастиря на мапі польсько-литовської провінції тринітаріїв з назвою «Mapa polskolitewskiej prowincji trynitarzy pw. św. Joachima». Мапа укладена у 1748 р. у Відні картографом Яном Якобом Лідлом, рисунки виконував монах Францішек аб Анжеліс зі Львова. Замість уніфікованих умовних символів, автори карти позначають тринітарські осідки різними рисунками фасадів, що дає підстави твердити про їх співпадання з виглядом оригіналів. На карті зображені фасади тринітарських монастирів у Луцьку, Брестечку, Львові, Браїлові, Теофополі, Бурштині і Станиславові.
З метою перевірки ідентичності рисунків Францішека аб Анжеліса співставили зовнішній вигляд семи тринітарських монастирів з віднайденою достовірною іконографією.
В ході порівняльного аналізу вдалося з’ясувати, що рисунки костьолів Львова, Луцька, Теофополя, Бурштина, Берестечка, Браїлова на мапі є стилізованими зображеннями, виконаними з натури. На символічному зображенні фасаду монастиря з підписом «Stanislavoviensis» відразу кидається в очі барокова стилістика споруди й правильне розташування (костьол – справа, кляштор – зліва).
Співставивши віднайдене зображення тринітарського костелу з віднайденим пізніше проектним планом перебудови костелу та монастиря тринітаріїв 1847 р. можна стверджувати що зображення на мапі є стилізованими. Вірогідно, Францішек аб Анжеліс побував у всіх монастирях і зробив зарисовки їхнього зовнішнього вигляду.
Головний фасад костелу увінчували фігурний, пишно декорований фронтон з волютами та невелика башта з латинським хрестом. В тимпані фронтону нерозбірливе символічне зображення у щиті. Головний вхід з масивними дверми підкреслений пілястрами доричного ордеру та рослинним декором над ними. Наріжники костьолу членують пілястри коринфського ордеру.
Двоярусний монастирський корпус примикав до костьолу з південного-сходу, утворюючи внутрішнє подвір’я. Вежі костелу, які хображені на проекті перебудови імовірно пізнішого походження. В архітектурі тринітарських монастирських комплексів, заснованих на теренах Речі Посполитої, переважає середньовічна планувальна структура, тобто три крила монастиря згруповані навколопрямокутного двору, який з четвертої сторони закритий костелом.
Прикладом такої такої панувальної структури є Берестечко, Вільннюс та Луцьк, де монастирі примикали до бокового фасаду церкви утворюючи з боку з’єднання довгий коридор. Іноді в монастирях виникало четверте крило, якепримикало до костелу, зазвичай воно було вужчим ніж інші, така планувальна структура простежується в Краківському та Станіславівському монастирі.
Монастир в Станіславові мав три крила згруповані навколо прямокутного двору, який з четвертої сторони закритий костелом, утворюючи вузький коридор на місці з’єднання. План монастиря був схожим на дзеркально відображену букву F. Розширений план монастиря був спричинений подовженою формою ділянки.
На основі історичного та картографічного аналізу було зроблено гіпотетичну реконструкцію планувальних частин комплексу.
Комплекс складався з наземних та підземних споруд костелу та монастиря, господарських споруд, криниці, саду та оборонного півбастіону з казематами. До сьогоднішнього дня збереженим є лише частина монастирських келій, окремі насадження саду та частково підземні камери.
Цей обєкт є цінним зразком історичної архітектурної спадщини, який потребує ретельного обстеження, подальшого дослідження, реставрації та пристосування з метою відновлення первісного силуету міста
Які висновки
Встановлено первинний вигляд костелу та монастиря тринітаріїв в Станіславові, використовуючи метод порівняльного аналізу віднайденого джерела. Визначено чотири періоди функціонування комплексу: перший період – сакральний об’єкт (1680-ті – 1786 рр.); другий період – суд та в’язниця (1786 – 1914 рр.); третій період – чоловіча семінарія, середня школа (1914 – 1980-ті рр.); четвертий період – приватна власність (2000-і рр. до сьогодні). Досліджено будівельні періоди комплексу Визначено планувальну структуру костелу та монастиря: середньовічна з чотирьма крилами монастиря, згрупованих навколо прямокутного двору, який з четвертої сторони закритий костелом.
Досліджено елементи автентичної планувальної структури монастирського комплексу ОО Тринітаріїв (основні: костел, монастир, підземні камери; додаткові: господарська споруди, сад та город; фортифікаційні об’єкти: півбастіон, каземати).
За матеріалами Анни Сербін, аспірантки кафедри архітектури та реставрації Національний університет «Львівська політехніка».
Читайте також на ПІК:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
