Навесні 1906 року станиславівська громада була потішена пожертвою від Каси Ощадності, яка за 40 тисяч крон викупила ґрунти обабіч палацу вірменського аристократа барона Ромашкана, розташованого впритул до міського парку імені Цісаревої Єлізавети.
На цій території влада міста запланувала створити «йорданський сад» – так у тогочасній Галичині називали спеціальні ділянки у міських парках, призначені для проведення виховних, розважальних і пізнавальних заходів для дітей і підлітків, такі собі предтечі сучасних луна-парків і атракціонів, але з патріотично-освітнім ухилом, писав «Збруч».
Генрік Йордан
Засновником таких садів був громадський діяч і педагог із Перемишля Генрик Йордан – власне на його честь вони й були названі. Цей прихильник здорового способу життя та піонер фізичного виховання ще 1889 року облаштував першу таку паркову зону в Кракові і проводив там для молоді лекції з історії Польщі у розважальній та ігровій формі.
“Park im. Henryka Jordana” у Кракові
Згодом мода на ігрові та спортивні майданчики для дітей у міських парках поширилася скрізь у Галичині, аж поки черга на цю новацію не дійшла до Станиславова.
Тогочасна газета «Kurjer Stanisławowski» назвала однією з головних причин закладення парку Йордана в Станиславові шляхетний намір надати можливість дітям поза школою «знайти застосування для свого темпераменту і розважитися на свіжому повітрі». Водночас рекомендувалося залучати до створення парку самих школярів, які завдяки цьому мали б ставитися до нього з більшою відповідальністю – як до своєї власності.
На початку навчального року планувалося провести свято висадження дерев, на якому вчителі під керівництвом досвідчених садівників мали роздати саджанці дітям. А важку роботу з обладнання майданчиків для колективних ігор і спорудження павільйонів для проведення різних виховних заходів повинні були виконати оплачувані робітники.
Проект парку розробили архітектор Кудельський, інженер Левицький, а також доктори Рачинський і Святкевич, викладачі гімнастики в місцевих гімназіях. Зелені насадження мав забезпечити станиславівський садівник пан Робінсон.
Архітектор_Ян_Томаш_Кудельський_(1861—1937)
«Сподіваємося, що панові Робінсонові вдасться добре попрацювати в рамках цього проекту»,- висловила надію газета.
Роботи з благоустрою парку Йордана мали розпочатися ще того року, а вже навесні 1908-го його відкрили для станіславської публіки. Стадіон мав кілька спортивних майданчиків. Найбільший – призначався для гри у футбол. Два дещо менші, очевидно, слугували прихильникам волейболу та баскетболу. Був ще один, овальної форми, для якоїсь забави, що не дійшла до наших днів.
Мапа Станіславова 1919 р.
Саме на стадіоні Каси Ощадності майже 105 років тому відбувся футбольний матч, від якого ведемо відлік «гри мільйонів» на теренах нашого краю.
4 липня 1909 року місцева «Ревера» зустрілася з резервістами львівського клубу «Чарні». Відбулося це «на взірцево підготовленому, дуже вирівняному боїску (майданчику – прим. авт.) у новоствореному парку Йордана за міським парком при великому напливі глядачів», – відзначала газета «Кур’єр станиславівський». Львів’яни перемогли – 3:1.
Згодом довкола футбольного поля з’явився відповідний антураж – лавки для сидіння, з парку перетягли павільйон, який використовували під роздягальню. Та цього вже було замало, адже футбол набував все більшої популярності.
Обговорювався проект сучасного стадіону і в Станиславові. В 1939-му на місті майбутньої арени вже й фахівці з Варшави побували. Зауважимо, далеко не всі в місті підтримували ідею зведення нової арени – будова оцінювалася майже у 1 500 000 злотих. На ці кошти краще було б збудувати нові футбольні поля, – стверджував дописувач газети «Підкарпатське ехо спортове», – бо півтора десятка клубів, які на той момент існували в місті, ніяк не могли вміститися на трьох діючих аренах. Суперечки перервала війна…
Читайте також на ПІК:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
