«Ідея розповісти у відосюжетах про людей, з нашої громади, які відали свої життя за Україну, виникла під час сумних подій, коли привозили у Тлумач тіла вояків. У цей час багато жителів міста й громади збираються в центрі міста та на колінах зустрічають героїв. При цьому люди помежи собою говорили: ким були вояки, де народилися. І всі кажуть по-різному. Тобто не всі знають мужніх героїв, хоча вони місцеві», — розповідає Галина Петрунько-Губернат, директорка Центру культури та дозвілля Тлумацької міської ради.
Зробити це вирішили з допомогою відео сюжетів. Долучилися до новації Ольга Боніковська, провідна методистка, Центру та Володимир Головатий, керівник народної аматорської студії «Підгір’я».
«Насамперед вирішили зробити відео про героїв, які загинули в час ООС (АТО), а згодом вже й про сучасних, на превеликий жаль, загиблих вояків»,— продовжує пані Петрунько-Губернат.
Втілити добрий задум було непросто, бо треба було говорити з рідними героїв, у яких свіжі душевні рани.
«Не всі родичі одразу відгукуються на пропозицію, але вже за кілька хвилин розмов, коли вони бачать та розуміють, що ми не будемо їх жаліти, чи плакати з ними, а просто хочемо вшанувати пам’ять про їхніх найближчих, то йдуть нам назустріч. Зазвичай рідні починають розповідати біографію: де народився, вчився, працював. Але про якісь випадки з життя, про те, якою людиною був той чи інший воїн, говорять мало, бо це — емоції, це переживання, це повернення до болю. Та в процесі — пригадують багато світлого, доброго і навіть смішного»,— зазначає Ольга Боніковська,
Сценарій кожного сюжету автори новації заздалегідь не пишуть, бо спочатку знімають спогади, і в залежності від того, хто і що говорить, упорядковують сюжет, підбирають музичне оформлення. Останнє в основному це українські патріотичні пісні та пісні часу ООС (АТО) і теперішньої війни. А пан Головатий — монтує.
«Я чоловік, багато що в житті бачив, пережив, але коли знімаю сюжет, то дуже важко втриматися від…сліз, я переживаю разом з людьми. Ми наштовхуємо їх на спогади, зрештою, навіть не спогади, а на те, що і кого вони й не забували і не забудуть. Болить серце, болить душа, усе перевертається, але працювати треба», — додає Володимир Головатий.
За словами авторів сюжетів, кожен з героїв — різний, у кожного по-різному складалося життя, не всі добре навчалися в школі, були шибайголовами, але всі, без винятку були щирими, добрими, відповідальними, людяними, мали багато друзів.
Наразі є матеріал до 8 фільмів, 3 уже змонтовано та викладено на фейсбук-сторінці Тлумацького центру культури та дозвілля та ютуб-каналі Народної аматорської студії «Підгір’я». Загалом раз у 1,5 тижні викладають один сюжет.
«Коли ми розпочинали проєкт, то в нас було 18 загиблих героїв, а тепер вже є, на жаль, 22. І ми обов’язково будемо знімати відеосюжети й надалі, бо всі мають знати тих, завдяки кому живемо», — підсумовує пані Петрунько-Губернат.
Окрім того, відеосюжети є в Інтернеті, їх окремо передають у заклади освіти, культури, бібліотеки, староства Тлумацької громади.
Сабіна Ружицька. Фото з архіву Центру культури та дозвілля Тлумацької міської ради.
Читайте також у ПІК:
- Уперше за історію Незалежності у місті Тлумачі провели показ “Прикраси з українською душею” (ФОТО)
- Не черствіє понад місяць: космацька паска прикрашена давньоукраїнськими символами (ФОТО)
- Майже 40 тисяч гривень зібрали на зв’язок для ЗСУ діти з Івано-Франківська (ФОТО)
- Не я б’ю, верба б’є: скільки коштують передвеликодні атрибути на Прикарпатті
- Олег Попрожук, юний митець з Тлумача, єдиний в громаді займається гравіруванням на склі
- “Великдень для лісу”: як на Богородчанщині екоактивісти поприбирали (ФОТО)
- Зберегти не можна зруйнувати: у Тлумачі рятуватимуть історичний будинок (ФОТО)
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
