Якщо на перших шпальтах «Кур’єра Станіславовського» наприкінці липня 1926 року переважали державні справи та міжнародні новини, то міська хроніка розповідала про зовсім інше життя. Тут ішлося про рішення магістрату, студентські ініціативи, благодійні заходи, літні розваги, роботу громадських організацій і підготовку до великих свят.
Саме такі короткі повідомлення сьогодні дозволяють відчути, чим жив Станіславів сто років тому. Хто отримував право стати повноправним членом міської громади, куди запрошували містян відпочивати, як допомагали дітям залізничників і що пропонували молоді, яка збиралася вступати до вищих навчальних закладів, пише ПІК.
Магістрат прийняв до міської громади десятки нових мешканців
Одним із перших рішень, про які повідомив «Кур’єр Станіславовський», стало засідання міської ради 20 липня. На ньому депутати розглянули заяви мешканців, які просили прийняти їх до зв’язку приналежності міської громади.
Для міжвоєнної Польщі це було важливе юридичне рішення. Належність до громади визначала офіційний зв’язок людини з містом і мала значення під час вирішення адміністративних та соціальних питань.
Більшість заявників отримали це право після десяти років безперервного проживання у Станіславові.
До міської громади прийняли залізничного старшого асесора Казимира Антоновича, машиніста Марціна Крістмана, залізничного кондуктора Блажія Пахолицького, робітника Маєра Боруха Мюціца, старшого асесора Войцеха Малека, малярського майстра Віктора Юліана Юркевича, перукаря Йосифа Опідовича, керівника поїздів Шимона Квасніцького, шевця Захаріяша Блюменштайна, старшого асесора Чеслава Радванського, пенсіонера податкової служби Йосифа Галайкевича, пенсіонера-залізничника Владислава Антонія Галінського, директора дріжджово-спиртової фабрики Генрика Баума, купця Самуеля Давида Уріха, залізничного ад’юнкта Йосифа Корняка, кондуктора Дмитра Сольтицького, старшого станційного службовця Яна Бучака, муляра Йосифа Боянкевича, пенсіонера-залізничника Кароля Мазура, керівника друкарні Якуба Шмерцлера, залізничного слюсаря Якуба Уляша, залізничного котляра Яна Гербового, муляра Антонія Калафанюка, Анну Вайде, вдову службовця податкової варти, та залізничного службовця Броніслава Бефінгера.
Окремо міська рада погодила прийняття ще кількох осіб після сплати встановленого збору. Серед них — випускниця учительської семінарії Клотильда Констанція Крістман, залізнична службовиця Емілія Андерле, керівник гарбарні Маркус Маргошес, Ізак Маргошес, випускниця учительської семінарії Марія Вєронська, залізничний телеграфіст Францішек Оґельський, власниця крамниці Геня Кагане, залізнична службовиця Розалія Антоніна Роговська, випускниця учительської семінарії Стефанія Герміна Горбова, купець Саломон Нойдорфер, випускниця семінарії Гелена Зофія Вольф та Ельжбета Вольф.
Крім того, магістрат ухвалив видати обіцянку прийняти до міської громади Давида Керзнера, який працював рільником, та купця Яна Івлієва, але лише після того, як вони отримають громадянство Польщі.
Сьогодні такий список може здатися звичайною бюрократичною інформацією. Проте він добре показує, наскільки багатонаціональним був Станіславів. Серед нових членів громади були поляки, українці та євреї, а також представники найрізноманітніших професій — від робітників і ремісників до підприємців та службовців.
Учням випускних класів дозволили закінчити навчання перед службою в армії
Окрему увагу газета приділила рішенню Міністерства внутрішніх справ щодо призову.
Видання повідомило, що учні останніх класів середніх шкіл, яким уже виповнилося 23 роки і які більше не могли користуватися попередніми законними відстрочками, отримали можливість завершити навчання.
Для цього потрібно було подати заяву до Державної команди поповнення та надати довідку від дирекції школи про навчання в останньому класі. У такому разі призов переносили до 1 липня 1927 року.
Газета також нагадала, що всі документи необхідно було подати до 1 вересня.
Це рішення було важливим для молодих людей, які прагнули отримати повну середню освіту, перш ніж розпочати військову службу.
Легіонерів запрошували на загальний з’їзд у Кельцях
Союз польських легіонерів у Станіславові звернувся до колишніх легіонерів, стрільців та членів Польської військової організації із закликом узяти участь у загальному з’їзді легіонерів, який мав відбутися 7–8 серпня у Кельцях.
Учасників просили якнайшвидше повідомити про свою участь у приміщенні місцевого Союзу легіонерів на вулиці Камінського, 5, щоб організатори могли заздалегідь забронювати місця для проживання та харчування.
Виїзд делегації зі Станіславського округу був запланований 6 серпня зі Львова.
Картка учасника коштувала 7 злотих і давала право на проживання, солдатське харчування та відвідування всіх урочистостей. На зворотну дорогу учасникам надавали 66-відсоткову знижку на залізничний квиток.
У саду Гаргесгаймера готували «Колодову забаву»
Для мешканців міста Союз легіонерів разом із Союзом стрільців організував літній відпочинок. У неділю, 1 серпня, в саду пана Гаргесгаймера на вулиці Сапєжинській мала відбутися традиційна «Колодова забава».
Організатори обіцяли живу музику, буфет та велику благодійну лотерею.
Серед призів були книжки, посуд, декоративні фігурки, солодощі, пляшки вина, квитки до кінотеатрів, передплата газет і навіть талони на безкоштовне виготовлення шести фотографій у фотоательє Едера, Єндрика, Рембрандта, Танненбаума та Вайхрауха.
Газета підкреслювала, що для гостей підготували ще багато інших розваг, аби зробити свято максимально привабливим.
На Гірці збирали кошти на будівництво костелу та захоронки
Ще одна замітка мала благодійний характер.
Комітет будівництва римо-католицького костелу та захоронки на Гірці звернувся до мешканців Станіславова із проханням підтримати вуличну збірку коштів, яка мала відбутися 1 серпня.
У повідомленні наголошувалося, що акцію проводять із дозволу Староства, а всі пожертви спрямують на спорудження нового храму.
Редакція писала, що стіни майбутнього костелу вже швидко зростають і ця будова «радує серце кожного правдивого поляка-католика». Таке формулювання відображає політичну й суспільну атмосферу міжвоєнної Польщі та подане в газеті без жодних пояснень.
Ремісникам пояснили, хто не сплачуватиме оборотний податок
Практичну інформацію для підприємців опублікувала Реміснича палата у Станіславові.
Через численні звернення майстрів палата нагадала про положення закону про державний промисловий податок від 15 липня 1925 року.
Згідно з роз’ясненням, ремісничі майстерні та кустарні виробництва не підлягали оборотному податку, якщо власник працював сам і мав лише одного помічника — або члена родини, або одного найманого працівника.
Для невеликих майстерень це було важливе повідомлення, адже звільнення від податку давало можливість зменшити витрати й продовжувати роботу в непростих економічних умовах.
За тиждень у Станіславові померли 14 людей
Традиційно газета опублікувала й список померлих за тиждень.
Серед них були:
- Збігнєв Казімєрчук — 3,5 місяця;
- Йонас Рубін — 57 років;
- Рифка Бляйберг — 3 місяці;
- Марія Гриш — 8 років;
- Казімєж Білевич — 1 рік;
- Леон Нахман — 14 днів;
- Петро Дрогомирецький — 37 років;
- Стефанія Бентельман — 21 рік;
- Ян Сеньчук — 41 рік;
- Маєр Сімхе Фішер — 78 років;
- Герц Пель — 11 місяців;
- Марія Кравчевська — 69 років;
- Ізраель Шварц — 68 років;
- Стефанія Антонік — 19 років.
Такі переліки були звичною частиною міжвоєнної преси й виконували роль своєрідної громадської книги пам’яті.
На футбольному полі «Ревера» не змогла переграти «Гакоах»
Наприкінці номера редакція традиційно вмістила спортивну хроніку.
У матчі чемпіонату класу «С» між «Реверою» та «Гакоахом» була зафіксована нічия — 0:0. Журналіст зазначав, що обидві команди виступали резервними складами. Найбільше критики дісталося нападу «Ревери», який, за словами автора, провів «найгірший день у сезоні». Водночас відзначили гру воротаря та захисників.
Окремо похвалили й лівого крайнього нападника «Гакоаха», який був капітаном команди. Судив матч пан Децковський зі Львова, і, як зазначила газета, зробив це бездоганно. Днем раніше відбувся матч резервних складів. «Гакоах II» переміг «Реверу II» з рахунком 2:0.
Автор огляду високо оцінив гру півзахисника Дем’янчука з «Ревери» та захисника Аергтера з «Гакоаха», водночас розкритикував арбітра Поляка, звинувативши його в нерухливості та низці суддівських помилок.
Читайте в ПІК:
- Станіславів день за днем: пожежі, злодії, благодійність і життя міста в 1926 році (ФОТО)
- Реклама як дзеркало епохи: що продавали, лікували, їли та чим захоплювалися мешканці Станіславова 100 років тому
- День, коли Станиславів відкрив для себе небо: історія першого авіапольоту (ФОТО, ВІДЕО)
- Станіславів день за днем: як міська рада до ночі вирішувала долю вулиць, аптек, шкіл і бездомних
