Равлик – це не просто наземний молюск, який має цікаву “хатку” й залишає за собою слизький слід. Равлик –це смаколик! Тож шестеро активних мешканців села Копачинці Городенківського району взялися популяризувати споживання цього делікатесу.
Про те, чому створили ферму “Покутський равлик”, в яких умовах ростуть слимаки та з чим їх їдять – для читачів ПІК розповів один із співзасновників ферми та ініціатор ідеї Іван Паламарчук.
Незвичний для Прикарпаття бізнес
Шестеро хлопців-сусідів вирішили розвивати своє село та створити можливості для заробітку вдома. Шукали підходящий варіант: цікавилися сироварінням, спробували вирощувати часник, а зараз зупинилися на равликовому господарстві. Як воно працює, побачили на Закарпатті та взялися до роботи.
“Були ті, хто радив одразу відмовитися від ідеї, крутили пальцем біля скроні, і навіть серед співзасновників були сумніви. Однак, хоча це незвична справа для нашого регіону, ми вирішили спробувати. Так у 2018 році відкрили першу ферму равликів в області”, – поділився Іван.
Попри те, що цей напрямок підприємництва дехто називає бізнесом для лінивих, насправді він потребує кропіткої праці і, звичайно ж, початкових знань та капіталу. Прикарпатці дізналися особливості вирощування равликів і процес пішов. Вони вклали у справу зароблені за кордоном гроші, орендували 10 сотих землі, облаштували теплицю та “пасовище” для равликів… Нарешті – купили партію маточного поголів’я для розмноження.
З холодильника – на грядку
На фермі живуть їстівні равлики виду Helix Aspersa Maxima. З осені дорослі особини сплять у спеціальному холодильнику. У лютому-березні працівники їх будять, піднімаючи температуру повітря. Потім равликів переносять у розплідник, де вони спарюються та відкладають ікру. Її відправляють в інкубатор та вирощують мальків. Коли ті підростають, їх переміщують у теплицю. У теплу пору року равлики живуть на щитах, які кладуть на грядки з травою перко. Вдень наземні молюски сплять, а вночі смакують улюбленою рослиною.
“Важливо дотримуватися правильного температурного режиму і зважати, що равлики люблять вологу. Зранку їх поливаємо, щоб прокинулися”, – додає Іван.
Коли равликам виповнюється 5-7 місяців, їх можна готувати до столу. Перший урожай збирають у вересні, решту – у жовтні. Одних особин відправляють на кухню, інших кладуть у холодильник, де слимаки чекають наступного сезону.
Кулінарні ази для гурманів
За словами Івана, готувати равлика не важко, але це потребує часу. М’ясо слід відділити від мушлі й варити кілька разів. Потім філе або фарширують назад у “хатку”, або додають до будь-яких страв. У першому випадку делікатес подають у мушлі під соусом, наприклад, часниковим чи грибним. У другому – додають до супу, гарнірів та салатів.
“Смак у равликів специфічний. Комусь нагадує мідії, комусь курячі шлуночки чи гриби, а хтось смаку не відчуває. Хоча багато залежить від соусу, під яким страву подали”, – каже Іван.
Залюбки куштують делікатес гурмани й ті, хто любить пробувати щось нове.
Збираються равлики до Європи
Тарілка фаршированих равликів коштує 150 гривень, один кілограм філе – 900 гривень. Також можна придбати живих особин для відкриття власної ферми. Охочих у Копачинцях навчають відкривати власне равликове господарство та доглядати за його мешканцями.
В Італії та Франції, наприклад, смакувати равликами звичніша справа, ніж в Україні. Тож фермери планують експортувати товар у Європу. Та цьогоріч вирішили поле не розширювати, у тому числі й через карантин і його вплив на гаманці людей.
З водоспаду – на ферму
Співзасновники ферми залюбки проводять для всіх охочих екскурсії. Так було до карантину й буде після. За 30 гривень туристам розповідають та показують увесь цикл вирощування майбутнього делікатесу, а також дають продегустувати з вином та грінками. Дегустація коштує 100 гривень.
Завдяки цьому у селі Копачинці побільшало туристів. Й не дивно, адже ферма – це одна із точок прогулянкового маршруту “Стежка равлика”. Його розробили спільно з Регіональним ландшафтним парком «Дністровський каньйон».
“Вирішили розвивати туризм у Дністровському каньйоні. У селі є потічок, кілька водоспадів, невеликий острів та “Хата рибака”. У маршрут включили й ферму равликів, звідки й назва. Людям це цікаво”, – зауважив Іван Паламарчук.
Ось така реальна історія.Тож заплануйте після карантину відвідати мальовниче прикарпатське село, поглянути на життя слимаків та здивувати свої смакові рецептори равликом під соусом!
Марія Гурецька.
Читайте також:
Екзотика по-тлумацьки: люди садять картоплю, а пан Богдан – картопляне дерево (фото)
Ковток енергії. На Франківщині атовці власноруч виготовляють каву та дарують монету
Читайте нас у тг