На Прикарпатті 95-річна Марія Олексин із села Бортники, що на Тлумаччині, є однією з найстаріших ткаль України, повідомляє ПІК.
Коли більшість її ровесників, вже у засвітах, або обтяжені хворобами та сумними думками про минущість життя, жвавій бабці нема коли сумувати. Жінка досі тче килими та доріжки, порається по господарству, дбає про родину, виступає на сільських концертах та передає скарби народної мудрості молодим односельцям.
- Журналістка ПІК побувала в гостях в поважної ткалі і та розпитала про особливості давнього ремесла.
…Після звичного у селі вітання «Слава Йсусу Христу!» бабця веде до невеличкої чистенької окремої хатинки та показує свого «годувальника», дерев’яного дубового ткацького верстата, який вона отримала у спадок від матері. А тій — ще в 1940-х роках подарував брат.
Верстат завширшки 90 сантиметрів і заввишки — 170. Він досі в робочому стані.
«Перед кожним тканням я спочатку молюся. Колись ткачі знали спеціальні молитви перед роботою, але я їх на жаль, не знаю, тому просто кажу «Отче наш», «Богородице» і наостанок «Боже, допоможи!», — розповідає бабця Марія.
Далі ткаля мовить, що заправляє основу майбутнього виробу — це лляна або вовняна нитка. Зараз для цього бере не більше 10 метрів ниток, а колись, за словами бабці, заправляли і по 50-100 метрів. На заправляння основи можна й цілий день витратити, або й два, якщо нитка «кучерява» (з вузликами — авт.)
“Навивати нитку на валок краще з чиєюсь допомогою, бо незначна помилка може призвести до браку всього, що буде на ньому вироблятися. Та й нитка зсуватиметься і ткання не буде”, – пояснює ткаля.
На цю основу жінка набирає нитки та складає у бердо — плоску дощечку з кількома десятками вертикальних щілин. У кожному стовпчику, що розділяє щілини, є від одного до трьох отворів, і це дозволяє створювати візерунок.
Після цієї, як для мене, складної, а для бабці Марії, просто механічної роботи, починається саме ткання. Нитки кожного кольору змотані у клубки та заправлені в човник. Жінка пропихає його між основою, створюючи візерунок. А закріплюється протягнена нитка за допомогою нижніх педалей, на які бабця хвацько тисне ногами, а згодом ще притискає широкими рамками верстата. Човник протягнула, клацнула на педаль, руки вверх-вниз і є якийсь міліметр-два ткання. Здається, що невеличкий відрізочок полотна можна ткати вічність. Але жінка робить все швидко.
«Одну верету зі смужками завдовжки 100-120 сантиметрів треба ткати два дні, жіночку візерунчасту запаску — три дні. А вже на складніші орнаменти, скажімо, килими з лебедями чи оленями, можна й місяць часу витратити», — продовжує зповідає бабця Марія.
Нитки Марія Олексин бере майже завжди натуральні, лляні. Каже, що «сировину» їй або замовники приносять, або діти з онуками купляють. Поважна ткаля радісно каже, що зараз їй просто рай, а колись доводилося часто самій ще нитки фарбувати, соками та відварами з буряка, цибулі, трав, кори дуба.
Виткане жінка тепер мало продає, а колись це був ледь не основний заробіток жінки. Ще за радянських часів Марія Олексин ткацтвом додатково заробляла, аби прогодувати родину, бо в колгоспі майже нічого не платили. Проте ткати їй забороняли, можна було навіть у міліцію потрапити, за… спекуляцію. Але пані Марія казала, що то тче її старенька мати-пенсіонерка, яка, до речі, дожила до 101 року.
«Пані Марія ще й часто виступає на сільській сцені. Вона співає, розповідає про різні традиції, обряди та передає свої знання сільській молоді. Жінка є берегинею та окрасою нашого села», — підсумовує Галина Слободян, староста села Бортники.
А на прощання пані Марія каже, що аби дожити при доброму здоровї до таких років та вправно працювати, треба ніколи не зважати на поганих людей, чесно працювати і за все дякувати Богові.
Злата Леміш, фото автора.
Читайте також:
У Рожнятові священники привітали найстаршу парафіянку зі 100-літнім ювілеєм
У Богородчанах з Днем народження привітали двох найстарших жительок (ФОТО)
Ваш гороскоп на тиждень 4-10 жовтня
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
