У XVII ст., відразу після заснування Станіславова, його захищали лише шість бастіонів, а в плані місто нагадувало зірку. Після 1680 року Єнджей Потоцький прибудував до фортеці палац, тому два бастіони перетворилися на напівбастіони.
В одному з них власник міста розмістив зброярню – склад зброї та зброї для гарнізону. Арсенал цей магнат назвав на честь правлячого на той час короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського, під прапором якого неодноразово воював, розповідає ПІК із посиланням на KurierGalicyjski.
Історик Чеслав Хованець стверджує, що в станиславівському арсеналі зброю не лише збирали та зберігали, а й виготовляли. На деяких міських гарматах зберігся напис про те, що «вони були відлиті за наказом Анджея Потоцького для прикордонної фортеці в Станіславові».
Коли в 1687 році місто відвідав мандрівник Франсуа Д’Алерак, він писав, що місцевий арсенал «виділяється серед усіх інших міст». Згодом при ньому збудували монастир тринітаріїв, а бастіон і площу перед ним назвали «тринітарськими». Сьогодні на цьому місці працює базар “П’ятачок”.
Схована під землю зброярня
У 1712 році під час магнатських воєн війська гетьмана Сенявського захопили Станиславів. Переможці склали список трофеїв, отриманих на арсеналі міста. У них було небагато: лише 17 гармат різного калібру, кулі та порох. Очевидно, прихильникам Юзефа Потоцького вдалося відвести більшу частину артилерії.
Після закінчення боїв родина Потоцьких розпочала масштабну реконструкцію укріплень, вклавши кілька мільйонів злотих. Не залишився осторонь і арсенал. Хованець пише, що близько 1738 року син власника Станіслав Потоцький перебудував зброярню, сховавши половину її під землю, тобто в каземати Тринітарського бастіону.
Не забули поповнити кількість артилерії. У 1754 р. комендант арсеналу підполковник Еллерт передав свою посаду підполковнику Філкевичу разом із звітом про стан озброєння. На той час було нараховано 35 бронзових і 87 залізних гармат. Була знайдена ще одна гармата, яку також включили до цього списку.
Щоб впоратися з такою кількістю зброї, необхідно було мати відповідну кількість солдатів. У 1761 році в цехаузі (тобто арсеналі) працювали: капітан, прапорщик, феєрверник, офіцерський юнкер, фельдшер, 8 кочегарів, ударник, слюсар і цехаузер – всього 16 людей.
Австрійський період простою
Після того, як Станіславів був приєднаний до Австрії та перетворений на центр округу, тут розташувалося кілька офісів. Наступна власниця міста Катажина Коссаковська передала арсенал державі. Він роками не використовувався, оскільки період приватних армій минув із приходом австрійців.
У книзі «Історія Станіславської фортеці» Чеслав Хованець цитує опис цехаузу 1792 року. Ну а зброярня розташовувалася у валу й була обгороджена парканом. Вхід був через ворота.
Поперечний розріз Станіславівської збройової палати з карти 1812 року з колекції Національного музею в Кракові
Стан збройової палати був добрий, тільки склепіння всередині були потріскані та обвалені. На вікнах були залізні грати. На території збройової палати знаходився двоповерховий житловий будинок з кахляними печами та великою пекарнею. Підземних казематів було вісім – два були в незадовільному стані, решта – у задовільному. Одну з кімнат займав столяр.
«Маленька кримінальна історія»
Виявляється, австрійці влаштували там в’язницю. Хоча в місті вже була тюрма і не одна. Перший знаходився в колишньому монастирі тринітаріїв, другий – у підвалі ратуші. Тут утримували політичних в’язнів. То для чого був третій? Історик Гайковський, описуючи міські укріплення у 1922 році, коротко згадав, що колись у складі зброї була стара, так звана «маленька кримінальна історія».
Тому можна припустити, що в ратуші утримували політичних діячів, у тринітаріїв – злочинців, а в арсеналі було влаштовано щось на кшталт слідчого ізолятора, куди звозили бешкетних п’яниць і дрібних злодіїв.
У 1887 році вийшла друком монографія Альойзія Шарловського про Станіславів. Він пише, що «тепер збройова — це в’язниця». Дивно, але на той час вже була побудована знаменита в’язниця «Діброва», у перебудованій ратуші розміщувався поліцейський ізолятор та діяла тринітарська криміналітет. На той час у місті було аж чотири в’язниці.
Деяке світло на це питання проливає карта Станиславова 1895 року. На ній арсенал позначений як «колишня військова тюремна будівля», більш відома як «гауптвахта» (гауптвахта). Це була міні-тюрма, де відбували покарання солдати за порушення військової дисципліни. Спочатку він знаходився навпроти нинішнього корпусу Медичної академії. У 1860 році місто викупило його, і, можливо, його перенесли до «маленького кримінального центру».
На карті 1904 року наша установа позначена як «катральня». Того ж року на нинішньому місці збудували нову гауптвахту. Національної Гвардії, а арсенал знову став філією кримінальної в’язниці.
Де знаходився арсенал?
А тепер давайте спробуємо визначити місцезнаходження нашого злочинного арсеналу. На старих планах чітко видно, що він знаходився на вул. Святий Станіслав. Нині це закрита вулиця, але раніше тут був досить широкий проїзд, який починався перед Будинком старців та калік (вул. Галицька 14, на фото нижче), який виходив на Тринітарську площу (нині – базар “П’ятачок”).
Збройова палата мала форму літери «L», довше плече було перпендикулярно до Св. Станіслава і знаходився в західній частині тринітарського напівбастіону.
Ліворуч до арсеналу примикало внутрішнє подвір’я, огороджене високим мурованим парканом із в’їзною брамою. У північній та східній частинах напівбастіону збудовано двоповерхові та одноповерхові будинки ХІХ ст., добре помітні на аерофотознімках.
Після Першої світової війни будівля була в жалюгідному стані. У 1928 році муніципалітет планував побудувати на площі торгові павільйони. тринітарія. Але для цього довелося знести кілька будівель.
Було створено спеціальну комісію у складі мера міста Вацлава Хованця, головного консерватора Піотровського, керівника відділу архітектури Бауера, начальника відділу доріг Шумського, історика Хованця та архітектора Треля. Історик Михайло Головатий знайшов в архіві протокол огляду арсеналу згаданими особами:
«Після огляду «маленької кримінальної історії» комісія виявила, що тільки колишня частина на вул. Святий Станіслава, оточений муром, як значна частина старої фортечної збройової палати середини XVIII ст., має значну історичну цінність і не підлягає знесенню. Тому торговельний павільйон має бути спроектований таким чином, щоб арсенал у незмінному вигляді входив до нової будівлі».
Тоді було зроблено кілька фотографій, одна з яких збереглася в краєзнавчому музеї, де видно його зруйновані інтер’єри. Зсередини арсенал виглядає набагато більше, ніж може здатися зовні.
А ось власне де розташовувався арсенал:
І на сучасній локації міста:
Читайте також:
- Яким був Франківськ 350 років тому: місто-фортеця очима мандрівника Ульріх фон Вердума
- Ретро Франківськ: як місто-фортеця перейшла до молодого спадкоємця Вінцента Потоцького (ФОТО)
- Було-стало: Фортечний провулок та “Бастіон” в Івано-Франківську (ФОТО)
- Ретро: чому 240 років власниця міста-фортеці Коссаковська люто ненавиділа старост Станіславова
- Як жив Станіславів 360 років тому: п’ять історичних фактів (ФОТО)
