У 1780-х Станиславів належав графині Катерині Коссаковській, що походила з Потоцьких. Вона оберталась у вищих колах імперії, була вхожа навіть до цісарського палацу, розповідає ПІК із посиланням на “Репортер“.
Одного разу, коли графиня перебувала у Відні, імператриця Марія-Терезія спитала, як їй сподобалось місто і чи бачить вона якісь зміни. Коссаковська шокувала співрозмовницю:
«Так, звичайно, з моменту мого останнього візиту Відень значно покращав. Наприклад, після приєднання Галичини мешканці познімали грати з вікон другого поверху. Напевно, тому, що вся наволочь подалась до нас».
Іншого разу Коссаковська змусила червоніти губернатора Галичини графа Йозефа Бригідо. Їдучи Львовом, вона побачила якогось брудного безхатченка, який говорив німецькою. Графиня наказала кучерові зупинитись і вже хотіла запросити жебрака до карети. На здивоване запитання губернатора, навіщо їй того, Коссаковська гордо відповіла:
«Я запрошую цього шановного пана, бо не знаю, ким він на ранок буде. Тому хочу наперед завоювати його прихильність».
Катерина Коссаковська та губернатора Галичини графа Йозефа Бригідо
То був натяк на швидкий кар’єрний зріст німецьких чиновників, які у Галичині насправді вибивалися «з грязі у князі». Графу коштувало значних зусиль відмовити пані Катерину не брати сумнівного супутника.
Зрозуміло, що з такими поглядами Коссаковська люто ненавиділа усіх станиславівських старост. Вона писала скарги до Відня, давала хабарі при дворі, тому окружні начальники тут не затримувались. У власному місті графиня з чиновниками особливо не церемонилась. Ось один з епізодів цієї «холодної війни».
Якось військовий комендант попросив Коссаковську видати трохи деревини на будову шибениці. Вона призначалась австрійському солдату місцевого гарнізону, який щось поцупив. Але Катерина відмовила: «Знаю та поважаю життя жовнірів, тому не маю дерева на шибеницю солдату». І тут же внесла контрпропозицію:
«А ось якби вішали старосту, то не пожалкувала б і цілого лісу!».
1787 рік приніс нового старосту. Цього разу ним став губернський радник Йосип Баум фон Апельсґшофен. Чим він сподобався графині, невідомо, але на посаді протримався цілих шість років – своєрідний адмінрекорд. За нього у місті відкрилася школа для дівчат, що містилась у будинку, який колись належав колегіальному костелу. Ця скромна дерев’яна споруда стояла на сучасній площі Шептицького і була знесена у ХІХ столітті.
Антон Прот (Протасій) походив з іншої гілки Потоцьких.
У 1792-му цей Апельсґшофен зітхнув із полегшенням – Коссаковська продала місто Протові Потоцькому. Новий власник у Станиславові бував рідко, зі старостами не сварився і для них почалися значно спокійніші часи.
Читайте також в авторській рубриці “Ретро Івано-Франківськ”:
- Ретро: 359 років тому Ян Казимир затвердив надання Станіславову магдебурзького права та герба
- Ретро Франківськ: 360 років тому з’явилася перша письмова згадка про Станиславів (ФОТО)
- Ретро: 240 років тому власниця міста Коссаковська мало не втратила Станіславів
- Станіслав Потоцький: 10 фактів про сподвижника станіславської фортеці (ФОТО)
- Ретро: як 359 років тому вірмени отримали власну територію у місті-фортеці Станіславові
- Ретро Франківськ: чому саме 7 травня вважається днем заснування міста (ФОТО)
- Ретро Франківськ: як місто-фортеця перейшла до молодого спадкоємця Вінцента Потоцького (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: як Станіславів продали за 2 мільйони золотих (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: поява отців-єзуїтів та будівництво колегіуму
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
