Історичну частину Івано-Франківська можна обійти за кілька годин. Тобто вибагливим туристам тут немає аж так на чому зупинити свій погляд. Останніми роками цих локацій стає дедалі менше.
Якщо за радянщини архітектурну спадщину руйнували задля того, щоб применшити справді варті уваги забудови та натомість підкреслити велич “будівничих комунізму”, то нині одним за одним зникають або змінюють історичне обличчя об’єкти задля чиєїсь наживи, збільшення власного бізнесового простору.
Як приклад – готель “Дністер” на розі вулиць Січових Стрільців та Шевченка, якому власники надали нову пишну назву.
Найкращий спосіб захисту – напад
Уже кілька років поспіль громадські активісти різноманітними акціями ведуть боротьбу щодо реставрації цієї історичної будівлі. Остання така акція відбулася торік 21 листопада на вулиці Шевченка. Учасники заходу вимагали розісклити колонаду готелю.
Маємо несподіване продовження цієї теми: на 4 березня в Івано-Франківському міському суді відбудеться уже друге засідання, на якому засновник мистецького простору “Підземний Перехід Ваґабундо” Ростислав Шпук виступає як порушник громадського порядку на цій акції.
Нагадуємо, Ростислава Шпука притягують до адміністративної відповідальності за начебто організацію тієї акції 21 листопада. Йому загрожує попередження або накладення штрафу від 10 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян згідно ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і зборів).
У чому причина конфлікту
“Готельєри настільки були впевнені в байдужості влади, бездіяльності її відповідальних осіб і так переповнились зневагою до наших законів, тобто держави, що діяли найбрутальнішим способом: пішли напролом, – розповів нашій редакції Ростислав Шпук. – Брутально перебудували історичну споруду на свій розсуд, не піклуючись про документальне прикриття, узгодження і навіть легітимний проект. Бо купувати право на аж таке брутальне порушення законів і Конституції – “скруджно”, дорого коштує, ніхто не хоче відмивати злочин, щоб самому отримати перспективу кримінальної відповідальності. Отож готельєри сліпо підписували всі необхідні зобовʼязання, навіть не збираючись їх читати, не те що – виконувати. З тими ж таємничістю і крадькуватістю вони опісля підписались під обіцянкою розісклити колонаду. Їхній підпис, як і слово, нічого не важить, а отже й імʼя. “Надія” стала іменем називним. Бо всім можеш жертвувати заради грошей, якщо інших цінностей не маєш. Ще один жертводавець, що пожертвував славним іменем роду Бандер – внук репресованої москалями сестри Степана і закатованого ними отця Теодора Давидюка Андрій Давидюк, підпис якого під Охоронним Договором зобовʼязував до нагляду за роботами, – досі на волі та й навіть на посаді. Цей договір не те щоб звʼязував охочих до “покращення” власників по руках і ногах, але зобовʼязав відноситись до споруди делікатно, сумлінно і зі знанням справи “реставрація”, і під наглядом експертизи. Але ні знання, ні сумління, ні делікатності, ні експертів не знайшлось”.
Ростислав Шпук додає, що той проєкт реставрації, який виготовили на їхнє ж замовлення, порушує закон у частині даху, за що львівська проєктна фірма “Сіменерго” має бути позбавлена ліцензії, але навіть у ньому колонада вільна і прохідна, і є зобовʼязання зберегти деревʼяні вікна, черепичне покриття та унікальні кольори фасаду, що додавали йому елегантної строгості.
“Все це порушено. А відносно закону порушено значно більше. Ми ще на стадії завершення робіт пропонували компроміс: “не дивитись угору”, зняти протести в обмін на повернення місту вкраденої колонади, – додає співрозмовник. – Вони його прийняли та написали обіцянку, тож протести активісти зняли. Але, щоб демонтувати скло, їхні руки навіть не здригнулись. Тим паче, що невдовзі почались епідемія і війна, протести почали щемити. Ми пішли судовим шляхом. Він, на жаль, найтернистіший і найдовший. Суди наразі відповідають, що позивачі – Громадські організації – не є постраждалими особами, а позиватись має місто, тобто його представницькі органи. Хоча закон говорить, що зовнішність памʼятки історичної спадщини чи архітектури належить суспільству, тобто громаді. І ще він говорить, що за її збереження першовідповідальність несе орган самоврядування, у територіальній юрисдикції якого вона знаходиться. Найпростіше було би створити якісний позов, скажімо, від міськради, і включити в процес фахового юриста: громада би допомогла. До чого ми міськраду й закликаємо. Інакше вулиця не вщухатиме. Якщо суд посилає до влади, а вона вдає, що її це не стосується, то гриміти має громада, поки злочин не буде виправлений. Бо з пропущених злочинів зароджуються диктатури, а ще злочинності властиво зростати”.
Цінність – в автохтонності, а не новомодності
Ростислав Шпук наголошує, що історичні споруди – найкращі носії свого часу, вони наш звʼязок із минулим. Те, що може здаватись “гарним” для новобуду, перетворюється на потворне, якщо цю красу намастити на древню споруду.
“Це наш антикваріат, – зазначає мистецтвознавець. – Жоден тямущий поціновувач історії не став би осучаснювати предмет старовини. Цінність – в автохтонності, а не новомодності. І тому, хто нашу історію не шанує, треба давати по руках. Тим паче, що тут йдеться не про предмет, а про важливу для країни споруду, яка має пряму причетність до нашої державотворчості, де проживали й засідали всі перші особи ЗУНР і УНР того часу й вималювались кордони сучасної України, які нині є державними, і які вкотре в історії прагне стерти русня. Чого вона домагається? Стерти нашу памʼять, зневажити історію, відмінити наші закони, підпорядкувати нас з нашими правилами собі й захопити нашу територію. Все це й зробили готельєри”.
А найобразливіше, за словами Ростислава Шашка, – це те, що їм прислуговує поліція, та сама, за реформу якої ми так уболівали і переживали всім великим ще тоді домом. Її бездіяльність – у схильності займатись уявними злочинами, а не явними.
“Власники здійснили протиправну будівельну дію без жодного дозволу, тобто злочин. Все, що вони отримали – ДОЗВІЛ НА РЕСТАВРАЦІЮ від 19.10 2018 і зобовʼязання по Охоронному договору №337 від 15.07.2015. Все, що зроблено – це самобуд, той же рускій вандалізм: знищення нашої історії, зневажання наших законів та окупація нашої території. Це обурює тямущу частину громадськості й обурюватиме, поки не переможе Закон. Люди вийшли висловити протест. Злочинець обклався поліцією як приватною охороною”, – доводить Ростислав Шпук.
Будівля “Дністра” – носій минулого
“Люди, які вболівають за місто і розуміють основи держустрою, вкотре виходять, щоб виконати їхню роботу: зафіксувати злочин, факт викрадення громадського недоторканного простору, – апелює Ростислав Шпек. – Цього разу – в День гідності і свободи торік 21 листопада. Бо ця будівля – носій історії. Натомість поліція на замовлення готельєрів влаштовує казино: тицяє пальцем на кого випаде. Ти ж правоохоронець, а не стрілка на готельному столі з рулеткою. Мені в кращих традиціях міліції тоді повідомили, що на мене “був сигнал”, і тут же за понятими зганяли в готель. Не знаю, чи витягнули їх з ліжка, але лиця вони соромʼязливо приховували. Це якесь обміління поліції: після війни доведеться її переформатувати. Ми не в кінці нашої історії, ми на її найнебезпечнішому роздоріжжі, але рятувати її доведеться до перемоги”.
Нагадаємо, що за день до проведення згадуваної акції біля готелю “Дністер”, 20 листопада 2024-го, в публікації ми нагадали, хто спричинився до спорудження тієї споруди. Це блаженний Григорій Хомишин, єпископ Станіславський протягом 40 років.
“Пастир добрий”: як Григорій Хомишин за 40 років розбудував Станіславів (ФОТО)
“У 1910 році трафився до купна старий одноповерховий дім, у якому містився готель на розі вулиці Липової, – йшлося в публікації за виданням “Пастир добрий”. – Загадав єпископ Григорій Хомишин поставити на цьому місці великий готель. Він розумів так. Ми хочемо будувати велику катедру. На то не маємо тілько грошей. Поставимо великий готель, якого тоді не було в Станиславові. То буде промисловий дім, який нам дасть багато на будову катедри. А на будову такого промислового дому нам банки позичають гроші. І позичили. Будував один інженер, який був 20 років в Америці. Цей дім коштував разом з електрівнею 1 мільйон корон. В Станиславові тоді ще не було міської електровні. В 1913 році був дім готовий. Тут засідав перший парламент Західної України в 1918-19 роках. Готель називався “Австрія” пізніше “Варшава”, а тепер то народний дім та сумнозвісний готель “Дністер”.
“Оборонна війна – це велетенський протест”
Як написав днями на власній сторінці у “Фейсбуці” Ростислав Шпук, не він організовував подію гідності, а довідався про неї в мережі. Мовляв, всі докази цього є, у звинувачення – жодного.
Далі, скріншот самого допису:
Звернення до прокуратури
Позицію Ростислава Шпука підтримують інші небайдужі франківці. Як повідомила депутатка Івано-Франківської міської ради Мар’яна Вершиніна, на останній сесії народні обранці проголосували за її депутатський запит до прокуратури щодо тиску на активістів, які захищають памʼятку архітектури готель “Дністер”.
“Кожен мешканець міста, який любить і поважає Франківськ, усвідомлює важливість збереження пам’яті про наше минуле, – зазначила п. Мар’яна на своїй сторінці в соціальній мережі. – Від малого до великого свідомі мешканці намагаються показати, що не можна відібрати у людей простір під колонадою. Не можна закрити склом і зробити вікна там, де мають ходити люди. Там, де у будівлі понад 100 років був простір. Як таке взагалі стало можливим, що містечковий олігарх змінив на свій лад памʼятку архітектури, яка мала бути відреставрована? Але скло впаде! Бо в нашому місті є сила, люди, розум, наполегливість та величезна віра! Ростислав Шпук іде до суду доказувати, що він справді не організовує зібрання, сусіди готелю так само наймають адвокатів та судяться з його власником, бо йому далі мало, і хоче більше території та площі зі всіх сторін”.
Зрештою, депутати підтримали запит Вершиніної, в якому вона просить Івано-Франківську прокуратуру звернутися з позовом до суду щодо відновлення пам’ятки архітектури та звільнення від скла простору під колонадою готелю «Дністер».
Також наполягають на перевірці фактів незаконного переслідування, тиску та залякування поліцією громадських активістів.
Що думають про ситуацію та суд франківці?
До інформації про суд Шпука є чимало коментарів у соцмережі. Ось лише декілька з-поміж них:
Дочекаємося рішення суду
За коментарем редакція звернулася до Ореста Кошика, директора Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міськради. Він зазначив, що не в його компетенції коментувати судові справи.
“Щодо самого факту засклення колонади, то ми також перебуваємо в судах ще дотепер по одній справі, щодо того засклення, яке власники готелю “Дністра”зобов’язувалися забрати. Однак як директор Департаменту не уповноважений будь-що коментувати, що стосується пам’яток архітектури. Раджу звернутися до Відділу з питань охорони культурної спадщини Івано-Франківської міськради”.
Позаяк телефонували до відділу наприкінці робочого дня у п’ятницю, то наразі коментаря начальника відділу Володимира Ідака не маємо. Отож чекаємо до наступного тижня.
Наразі не відреагували на запит редакції і в прес-службі готелю “Дністер”. Отож залишається дочекатися 4 березня, коли в міському суді відбудеться згадуване судове засідання за справою Ростислава Шпука.
Громадські активісти закликають тим часом прийти того дня о 9:30 під приміщення закладу правосуддя, щоб висловити свою підтримку.
Підготувала Людмила Стражник. Фото надані авторкою та зі сторінки Ростислава Шпука у Фейсбуці
Читайте також:
- Активісти подали в суд на власницю готелю “Дністер”: що вимагають? (ФОТО)
- Бенкет під час війни, військовий податок, “Дністер” вже не “Дністер” – ПІК-TV (ВІДЕО)
- “Реконструкція” готелю “Дністер” в Івано-Франківську: позиція Мінкульту
- Мер Франківська підписав звернення до президента, щодо готелю “Дністер” (ФОТО, ВІДЕО)
- Місто готує позов до суду – Марцінків про готель “Дністер”
- Ретро: 113 років зробили перші кроки для майбутнього будівництва готелю «Дністер»
