Календарний рік змістився – і все стало на свої місця. Бо саме тепер дні літнього сонцестояння та Івана Купала збігаються з давніми символами поклоніння небесному світилу. Бо, погодьтеся, стара дата на початку липня – то вже геть не за природним календарем.
Сонцю – особливе поклоніння
Мешканці середніх широт звикли до того, що більшість року – із сонячними днями. Тим-то й не надають особливого значення небесному світилу. А в Скандинавії Сонцю – особливе поклоніння. Бо північні країни мають того сонячного щастя небагато. І коли влітку настають білі ночі, воно не заходить навіть опівночі.
Приміром, ось так виглядає небо у фінському місті Тампере вночі.
У Швеції День літнього сонцестояння є офіційним державним вихідним. Його святкують у найближчу суботу до 24 червня – тобто в діапазоні з 20 по 26 червня.
“Символ свята – зелений стовп midsommarstång, прикрашений квітами, листям та стрічками, який зазвичай піднімають у містах Швеції. Серед атрибутів Midsommar – святкова їжа, співи, танці та магічні ритуали”, – інформує сайт https://www.sverigesradio.se/artikel.
Міфічний ключ до всесвіту
А що особливого в українських традиціях Івана Купала? Це насамперед пошук цвіту папороті, вінки на воді та очищення вогнем. І хоч сприймаємо ці давні традиції як міфологію, очікуємо в цей час чогось особливого.
З біологічного погляду папороть ніколи не цвіте, оскільки розмножується спорами. Проте в купальську ніч закони природи, за повір’ями, стиралися. Вважалося, що папороть зацвітає рівно на одну мить опівночі вогняно-червоною або золотою квіткою. Шукати її йшли найвідважніші, адже вважалося, що лісова нечисть всіляко лякає шукача, намагаючись відібрати магічний цвіт.
Той, хто зможе знайти та зірвати її, отримував надприродні сили:
- розуміння мови всього живого – можливість чути, про що говорять звірі, птахи та навіть дерева;
- бачення прихованого – здатність бачити крізь землю всі заховані скарби та розгадувати будь-які таємниці;
- абсолютна удача та захист – квітка захищала від хвороб, нечистої сили та приносила багатство.
Відомостей про те, що хтось таки знайшов свою квітку папороті, немає. Але вислів побутує досі – як натяк на везіння та удачу.
Вінок у нашій культурі завжди був символом сонця, життєвої сили та дівочої чистоти. А от вінки на воді – то радше фольклорне дійство. Його відтворюють не як дівоче ворожіння на долю, а задля краси.
Приміром, така традиція досі існує в дитячому оздоровчому таборі “Перлина Придністров’я”, що на Городенківщині.
Дівчата плетуть віночки з барвінку, любистку, ромашки, полину, які збирають удосвіта, щоб зберегти цілющу силу роси. Додають інших польових трав, одягають вишиванки. Справжня українська краса! До речі, оспіване у піснях євшан-зілля – то якраз і є полин.
- За тим, як поводиться вінок, передбачають майбутнє.
- Якщо пливе швидко і далеко – дівчина незабаром вийде заміж, а життя буде щасливим.
- Крутиться на місці або прибився до берега – цього року весілля чекати не варто.
- Потонув – погана прикмета, яка віщувала зраду, розлуку або те, що дівчина залишиться незаміжньою.
- У кого свічка горить довше за всіх — та дівчина проживе найдовше і найщасливіше життя.
Хлопці в цей час часто чекали нижче за течією і намагалися зловити вінок своєї коханої: якщо це вдавалося, пара вважалася благословенною вищими силами.
На Івана Купала заготовляють лікарські рослини. Вважається, що в цей час вони мають найбільше цілющих властивостей.
Купальське багаття – теж більше фольклорне дійство, ніж якесь ворожіння. Хоч колись наші предки вважали, що саме в цю ніч відбувається очищення. Вогню на Купала приписували священну силу. Це було не просто велике багаття для розваги, а символ земного сонця.
Давні обряди отримали духовне значення
Християнство перейняло чимало прадавніх традицій. Зрештою, у тій чи іншій інтерпретації вони переплітаються в різних релігіях.
У християнській релігії 24 червня святкують Різдво Івана Хрестителя.
Християнська церква прив’язала народження Івана Предтечі до цієї ж дати, що й Івана Купала.
- У християнстві Іван Хреститель став відомим саме через обряд хрещення водою у Йордані. Тобто ритуал очищення водою отримав нове, духовне значення.
- Купальські багаття перегукуються з біблійними словами про Івана Хрестителя, який пророкував прихід Того, хто «хреститиме Духом Святим і вогнем».
- Різдво Івана Хрестителя припадає на час, коли сонце доходить до зеніту, і після цього день починає меншати.
- Різдво Христове припадає на зимове сонцестояння, після якого день починає рости.
Це ідеально ілюструє слова самого Івана Хрестителя з Євангелія від Івана: «Він [Ісус] має рости, а я маю маліти».
- Отож свято Івана Хрестителя 24 червня – це не просто заміна одного культу іншим, а глибокий культурний компроміс. Церква дала давнім космічним культам сонця, води, землі нові моральні та релігійні орієнтири, але народна пам’ять зберегла поетику та магію тисячолітніх ритуалів.
Людмила Стражник. Фото авторки.
