Пішохідний міст у Галичі: хронологія руйнування та відновлення

Війна – це завжди руйнування. Від часу ворожого вторгнення до нашої країни росія завдала чималої шкоди українській інфраструктурі, зокрема й дорожній.

Так ворог діяв завжди. І на теренах Прикарпаття під час І Світової війни є немало таких історичних фактів. Один із них – підрив металевого мосту через Дністер у червні 1915 року. Тож як це було?

“Ажурний металевий міст у Галичі спорудили у 1910 році. Він мав надзвичайно важливе стратегічне значення, оскільки з’єднував шляхи на Львів та Івано-Франківськ”, – інформує ресурс https://iftourism.com/. – Нині це пішохідний міст та одна з головних візитних карток і туристичних атракцій Галича”.

Стратегічна переправа

У 1914–1915 роках біля Галича точилися жорстокі бої між австро-угорськими та російськими військами.

“У червні 1915-го під час відступу російської армії та наступу австро-угорських підрозділів (зокрема Легіону Українських січових стрільців) прогони металевого мосту були підірвані й завалилися у Дністер, – читаємо на сайті galych.com.ua. – Тобто під час відступу з Галичини росіяни мали на меті уповільнити просування австро-угорських і німецьких військ. Одразу після відходу фронту військові інженери розпочали тимчасове відновлення переправи, а повноцінно капітально міст відбудували вже у 1921 році”.

N 09 Mukachevo Lviv mist Galych km 340 685 7

“Служба відновлення в Івано-Франківській області не обслуговує цей пішохідний міст, адже на балансі маємо автомобільний міст через Дністер, споруджений паралельно. Нині він є частиною дороги Н-09 Мукачево – Львів, – розповів керівник Служби Любомир Семанів. – Однак в архіві Служби зберігаємо десятки знімків старих мостових переправ, зокрема й цього пішохідного. Ця архівна підбірка практично покроково відновлює хронологію подій у Галичі літа-осені 1915 року. А ще це – достойний приклад інженерної майстерності”.

Любомир Семанів акцентує на тому, що автором старих фотографій є Військова пресова квартира Австро-Угорщини (K.u.K. Kriegspressequartier / KPQ). У складі австро-угорської армії діяла спеціальна служба KPQ, до якої входили професійні військові фотографи, художники та кореспонденти. Їхнім завданням була документація бойових дій, руйнувань, інженерних робіт (як-от відбудова мостів у Галичі) та побуту військ.

Від спорудження тимчасової переправи – до повноцінного забезпечення руху

На цьому знімку у правому куті поруч із написом “HALICZ DNIESTER JUNI 1915” розміщений спеціальний логотип KPQ. Оригінали цих негативів та знімків зберігаються у фондах Австрійської національної бібліотеки (Österreichische Nationalbibliothek) у Відні.

“На першому знімку зафіксований процес спорудження тимчасових дерев’яних риштувань та естакад безпосередньо під зруйнованою металевою фермою мосту, – аналізує світлину Любомир Семанів як досвідчений мостобудівник. – Так австро-угорські сапери й інженери відбудовували тимчасовий перехід через Дністер для переправлення військ і техніки. Тут чітко видно, як саме був підірваний міст під час відступу російських військ. Металеві прогони (ферми) розірвані та обвалилися прямо в річку Дністер”.

На світлині зображені офіцери та військові інженери Австро-Угорської армії (K.u.K. Armee). Це видно за їхньою характерною формою.

А на передньому плані другого знімка видно металеві понтони (понтонні човни) та дерев’яний настил, який зводять австро-угорські військові сапери (Pioniere). Це тимчасовий понтонний міст поруч із повністю зруйнованим постійним. За інженерними роботами спостерігають солдати та офіцери австро-угорської армії.

Тут, на третьому знімку, чудово видно загальну панораму Галича та процес подолання наслідків підриву. На передньому плані праворуч добре видно, як центральна металева ферма мосту зрізана вибухом й обвалилася донизу, а вгорі залишився лише обрив конструкції на масивній кам’яній опорі.

“Ліворуч, паралельно до основного мосту, простягається довга тимчасова понтонна переправа через увесь Дністер. Вона споруджена на тих самих човнах-понтонах, які ми бачили на попередній світлині. По ній уже активно рухаються транспорт і люди”, – зазначає Любомир Семанів.

На протилежному (правому) березі Дністра відкривається чудовий вид на середмістя Галича понад столітньої давнини. На пагорбі за будинками можна розгледіти силует церкви (ймовірно, церква Різдва Христового).

Ця світлина ідеально завершує загальну картину: перший знімок показував початок відбудови під фермою, другий – процес складання понтонів саперами, а цей дає панорамний вигляд уже готової понтонної переправи поруч зі зруйнованим мостом.

“Знімок чудово доповнює попереднє фото: якщо на першому бачимо спорудження риштувань безпосередньо під руїнами для його укріплення та відбудови, то тут видно, як за допомогою понтонів організовували швидкий альтернативний перехід через Дністер”, – акцентує співрозмовник.

Зверніть увагу на підписи в кутах трьох світлин: «HALICZ DNIESTER / JULI 1915» – це вже наступний місяць після підриву мосту (червня 1915 року).

Фото з паровим каторком/трактором – неймовірний крупний план! На тимчасовому настилі над обваленою фермою стоїть австроугорська техніка (ймовірно, паровий локомобіль або важкий трактор/коток, який використовували сапери).

Добре видно складну систему дерев’яних риштувань (Jochbrücke), якими підперли обвалений металевий прогін.

Панорама зведення естакад. Вид збоку на загальний процес. На передньому плані викладені колони колод та підготовчі матеріали.

“Поки металеву ферму вирівнюють, прямо під нею будують суцільний дерев’яний міст-дублер, щоб відновити рух якнайшвидше”, – коментує Любомир Семанів

Вид згори. Унікальний панорамний кадр, зроблений з високої точки (можливо, з дзвіниці або даху будівлі). Показує прилеглі вулиці Галича, забудову 1915 року та військову колону з підводами, яка рухається через підходи до переправи.

Два знімки показують той же діючий об’єкт з двох протилежних боків.

“Центральний прогін не стали виготовляти заново з металу (у воєнних умовах це було неможливо). Замість цього підняті металеві частини з’єднали, а пошкоджену ділянку перекрили дерев’яним прогоном на потужних дерев’яних палях”, – пояснює Любомир Семанів.

У воді перед дерев’яними опорами добре видно нові трикутні дерев’яні конструкції – це льодорізи/криголами (Eisbrecher). Вони мали захищати дерев’яні палі мосту від льодоходу та плаваючого сміття під час осінньо-весняних повеней на Дністрі.

На фото видно, як по відновленому мосту вже вільно їде селянський або військовий віз, запряжений кіньми.

А ось це – вже фінал епопеї з відбудовою мосту влітку-восени 1915 року. Фантастичний знімок, де видно одразу два об’єкти в одному кадрі.

“Ліворуч – відновлений металевий міст. Металеві прогони (ферми), які на попередніх фото лежали зруйнованими у воді, тут уже повністю підняті, вирівняні та з’єднані. Під ними ще можна розгледіти допоміжні дерев’яні конструкції/риштування на каменях, але сам міст вже знову має цілісну лінію”, – підсумовує Любомир Семанів.

Поруч із основним мостом все ще функціонує той самий понтонний перехід, будівництво якого ми бачили на попередніх знімках. На підході до нього зібралася велика група австро-угорських військових, підвод і техніки.

Знімок демонструє неймовірну швидкість інженерних робіт восени 1915 року. Поки капітальний металевий міст зводили та ремонтували за допомогою риштувань, переправа військ ні на мить не припинялася завдяки понтонам.

Ці знімки разом із попередніми створюють суцільний фоторепортаж: від зруйнованих ферм у червні 1915-го через понтони та дерев’яні риштування у липні – і до повністю відновленого руху восени.

Нове життя туристичної родзинки Галича

На відміну від давніх дерев’яних мостів ХIХ століття, які повені зносили регулярно, міцний металевий міст 1910 року вистояв! Проте вода та сильна течія підмивали дамби й автошляхи навколо нього, повністю блокуючи сполучення. Однак міст у Галичі виявився справжнім довгожителем: його підривали ще й у Другу світову (у 1941 та 1944 роках), але він знову поставав із руїн.

За свідченнями істориків катастрофічний паводок червня 1969 року став справжнім випробуванням стихією. Рівень води у Дністрі в районі Галича піднявся майже на 7 метрів. Вода повністю затопила прибережні вулиці, сотні будинків і залізничні колії.

За інформацією galych.com.ua, у 1981 році поруч зі старим металевим мостом звели новий залізобетонний автомобільний перехід, а попередню споруду переобладнали під пішохідну. Згодом вона почала занепадати, тому впродовж 2006–2015 років здійснили масштабну реконструкцію: замінили дерев’яний настил, укріпили металеві елементи та оновили покриття.

Залишається сподіватися, що цей історичний пішохідний міст підсвітять. Як, скажімо, це зробили в Ужгороді. Тоді цей об’єкт стане ще принадливішим та цікавою туристичною локацією давнього Галича. А ще нагадуванням того, що війни минають, вороги падають, а мирне життя завжди повертається й відбудовується заново.