Станом на липень 2026 року в Україні понад 114 тисяч військових та цивільних офіційно вважаються зниклими безвісти за особливих обставин. Водночас реальна кількість може бути більшою, адже не всі родичі подають заяви про зникнення людини. Про це пише ПІК із посиланням на Букви.
У Медійній ініціативі за права людини (далі МІЛП) пояснили, чому встановлення долі зниклих іноді займає місяці або навіть роки. Одним зі способів пошуку є робота спеціальних пошукових груп. Вони виїжджають на визначені місця, обстежують територію та, за можливості, евакуюють останки загиблих.
“Для пошуку військовослужбовців використовують закриту платформу Delta, доступ до якої мають сили безпеки та оборони. Інформацію про обставини та місце зникнення військового туди передає його військова частина”, – йдеться у повідомленні.
Дані про цивільних, які зникли на окупованих територіях або в районах бойових дій, збирають слідчі в межах кримінальних проваджень. Вони враховують свідчення родичів, очевидців та інші дані про останнє місце перебування людини.
Однак навіть наявність точних координат не означає, що пошукова група зможе одразу туди потрапити. Головною перешкодою залишається безпека. Пошуковці не можуть працювати під час активних бойових дій або на окупованих територіях.
“Навіть після звільнення населеного пункту може минути час, перш ніж територія стане достатньо безпечною для роботи. Через це від моменту зникнення людини до виїзду пошукової групи іноді минають місяці або роки. Крім того, знайти останки вдається не завжди навіть тоді, коли відоме приблизне місце загибелі”, – додають у Медійній ініціативі.
За даними МІПЛ, російські військові можуть забирати тіла загиблих із позицій. У такому разі їх можуть повернути Україні лише під час подальших репатріацій.
Якщо останки тривалий час залишаються на відкритій місцевості, вони можуть пошкодитися або розпастися через погодні умови, час та обстріли. Тоді для їхньої ідентифікації потрібна робота спеціалістів та проведення судово-медичної і ДНК-експертиз.
На територіях, які тривалий час перебувають під окупацією, пошукові роботи можливі лише за складних домовленостей із російською стороною та за посередництва міжнародних гуманітарних організацій.
У МІПЛ наголошують, що важливою є будь-яка інформація від свідків. Зокрема, варто повідомляти правоохоронцям, де людину востаннє бачили, за яких обставин вона зникла, де могло бути поховання або де свідки бачили тіло.
Навіть якщо пошукова група зможе виїхати на місце лише через тривалий час, такі свідчення допоможуть слідчим визначити можливу локацію та підготуватися до пошукових робіт.
Координаторка груп родин військовополонених та зниклих безвісти МІПЛ Олена Бєлячкова зазначає, що родичі часто намагаються самостійно знайти відео з дронів або координати можливого місця перебування людини. Однак за такими записами не завжди можна точно встановити, чи людина загинула, чи просто перебуває без свідомості.
Тому, за її словами, головне для родини військового — переконатися, що військова частина передала всю наявну інформацію про зникнення, а координати внесли до відповідної системи. Це дозволить зберегти дані до моменту, коли безпекова ситуація дозволить пошуковій групі фізично обстежити місце.
Читайте в ПІК:
Оперативні новини у TELEGRAM
