Сто років тому міська хроніка була не менш різноманітною, ніж сьогодні. У «Кур’єрі Станіславовському» за вересень 1926 року повідомляли про пожежі, нерозірвані боєприпаси часів війни, пошкодження майна та випадки, які доходили до поліції.
Деякі історії завершувалися без серйозних наслідків, інші могли коштувати людям значних втрат.
Пожежа знищила господарські будівлі та техніку
Одна з найсерйозніших подій сталася 18 вересня 1926 року в Пацикові. Близько першої години ночі пожежну службу повідомили про загоряння на фільварку Левицького. Коли резервний загін міської пожежної охорони прибув на місце, у вогні вже була стодола.
Пожежу вдалося локалізувати лише близько 6:00 ранку. Вогонь знищив саму стодолу разом із запасами врожаю, а також парову машину та молотарку. Загальну вартість знищеного майна газета оцінювала приблизно у 35 тисяч злотих. Майно було застраховане.
Причину пожежі остаточно не встановили. Газета зазначала, що вогонь, імовірно, підпалили.
Того ж вечора горіли штори у квартирі. Цього ж 18 вересня, близько 22:30, пожежа сталася у квартирі Лінденбергової на вулиці Огородовій у районі Княгинина. Цього разу причиною стали звичайні свічки.
Від полум’я свічок загорілися фіранки біля вікон. Мешканці самостійно загасили вогонь ще до приїзду пожежної охорони.
Тож обійшлося без масштабної пожежі, хоча випадок показує, наскільки небезпечною могла бути звичайна свічка в тогочасному помешканні.
Іскри з комина могли спричинити ще одну пожежу.
Ще одна пожежа сталася тієї ж ночі на вулиці Казімєжовській, 32. Там загорівся дах будинку. Газета припускала, що причиною могли стати іскри з комина. Цього разу збитки були незначними.
Таким чином, лише протягом однієї ночі хроніка зафіксувала три пожежі — від великого загоряння господарського комплексу до невеликого займання даху та загоряння штор у квартирі.
У місті все ще знаходили нерозірвані снаряди
Окрему небезпеку для мешканців становили боєприпаси та вибухові матеріали, які залишилися після Першої світової війни.
У 1926 році роботи з їх пошуку та знищення на території Станіславівського воєводства вже наближалися до завершення. Однак міська влада побоювалася, що в самому Станіславові все ще може залишатися велика кількість нерозірваних снарядів та іншого вибухонебезпечного матеріалу.
У газеті зазначали, що частину таких предметів люди могли навмисно приховувати, а частину — просто не повідомляти про них через недооцінку небезпеки.
Тому магістрат закликав мешканців повідомляти про знайдені боєприпаси до IV відділу магістрату, обов’язково вказуючи точне місце. Знищенням небезпечних предметів мали займатися відповідні служби.
Для міста, яке пережило воєнні події кількома роками раніше, проблема залишених боєприпасів залишалася актуальною навіть у мирний час.
Поліція відкликала повідомлення про викрадення велосипеда
Ще одна історія з міської хроніки стосується велосипеда.
В одному з попередніх номерів газета повідомила про привласнення велосипеда учнем Здиславом Скроцьким, який мав завдати шкоди Лазару Раппапорту.
Однак згодом ситуація змінилася. Поліція повідомила редакції, що через кілька днів велосипед повернули власнику, а батьки хлопця домовилися з Раппапортом про відшкодування пошкодження велосипеда.
Після цього поліція відмовилася від подальших кримінально-судових дій. Газета окремо опублікувала спростування попередньої інформації, фактично показавши, що справа завершилася примиренням сторін.
У місті оголошували недійсними втрачені військові документи
У хроніці також друкували короткі повідомлення про втрачені військові книжки. Одну з них видали на ім’я Івана Барасюка із Загвіздя, іншу — на ім’я Казимира Мочульського з Богородчан.
Редакція повідомляла про їх анулювання, щоб документи не могли використовуватися після втрати.
Для тогочасного суспільства військова книжка була важливим офіційним документом, тому такі повідомлення регулярно потрапляли до газетної хроніки.
Хто помирав у Станіславові 100 років тому
«Кур’єр Станіславовський» публікував не лише новини, кримінальну хроніку та повідомлення про пожежі, а й списки померлих мешканців міста.
В одному з номерів газета надрукувала перелік людей, які померли у Станіславові від 17 серпня до 19 вересня 1926 року.
У списку — понад 50 осіб різного віку. Серед них були як літні люди, так і зовсім маленькі діти.
Наймолодші померлі прожили лише кілька днів. Зокрема, Ян Рудек помер у віці двох днів, Євгенія Озорна — семи днів, Володимир Федор Томін — 14 днів, а Едвард Стах — два місяці.
У переліку також є діти віком від кількох місяців до кількох років. Наприклад, Леа Зюссей Спербер мала 8 років, Мечислав Ягер — 72 роки, а найстаршою серед зазначених людей була Джеті Заславська — 80 років.
Серед дорослих у списку — Амалія Вуйцик, Марія Грушецька, Францішка Брош, Міхал Пєпшний, Юзеф Кройтер, Мойсей Бітковер, Олександр Гасюк, Ян Бучек, Марія Люстіґ, Саломон Візнер, Войцех Адамович, Анна Олейник та багато інших.
За списком можна побачити і тогочасне багатонаціональне населення Станіславова: поряд зустрічаються польські, українські, єврейські та німецькі імена й прізвища.
Читайте в ПІК:
- Ретро: як Станіславів здійснив світлову революцію (ВІДЕО)
- Податки, театр, злочини, спорт і подорожі на Говерлу: чим жив Станіславів 100 років тому
- Кав’ярні, пиво, мода і «ліки від усіх хвороб»: що рекламували у Станиславові 100 років тому
- Кримінальна хроніка 100 років тому: 37 кг вафель, перли за 350 злотих і лист із черепом
