Кримінальна хроніка 100 років тому: 37 кг вафель, перли за 350 злотих і лист із черепом

Короткі замітки в газеті могли за кількома абзацами розповісти цілу історію
553af161 a0ca 45b5 a6a0 353053b40670

У вересні 1926 року поліція Станіславова мала справу не лише зі звичайними крадіжками. Містом ходили анонімні листи з погрозами смерті, з вокзалу зникали десятки кілограмів вафель, а поліція шукала колишнього залізничного кондуктора, якого підозрювали у численних шахрайствах.

Короткі замітки в газеті могли за кількома абзацами розповісти цілу історію: що вкрали, хто кого налякав, як поліція вийшла на слід підозрюваного і навіть скільки коштували загублені коштовності.

У номері «Кур’єра Станіславського» від 5 вересня 1926 року таких історій було кілька.

Перли, які зникли на вулиці Баторія

Одне з повідомлень стосувалося Клари Рубінштейн, яка мешкала на вулиці Баторія (сучасна – Короля Данила). Жінка звернулася до поліції та повідомила, що 17 серпня, коли йшла цією вулицею, загубила нитку справжніх перлів.

Прикраса була дорогою. Газета оцінила її вартість у 350 злотих. Для порівняння, в тому ж номері повідомлялося, що вхід на велике свято товариства «Сокіл» коштував 50 грошів для дорослого, а туристична поїздка в Карпати — 1 злотий для тих, хто не був членом товариства.

Тобто загублена прикраса була справді значною втратою. Чи вдалося знайти перли — газета не повідомляє.

Лист із черепом: «поверніть робітників або помрете»

Набагато драматичніша історія сталася з власником рафінерії Шулімом Гріффелем. Одного дня він отримав анонімного листа з намальованою черепною головою. Автор вимагав повернути на роботу кількох звільнених робітників. Якщо власник відмовиться, йому погрожували смертю.

Анонім не просто написав погрозу. Він намагався налякати Гріффеля конкретним прикладом. У листі згадувався варшавський фабрикант, якого нібито застрелив звільнений робітник.

Однак власник рафінерії не злякався. Він звернувся до поліції. І правоохоронці досить швидко встановили, хто стояв за листом. Ним виявився один із звільнених робітників.

Чоловік визнав свою провину, але навіть після викриття поводився доволі зухвало. Він заявив, що готовий «дарувати» Гріффелю життя — але лише за умови, якщо той відмовиться від судового переслідування.

Зрештою, як написав «Кур’єр», історію вдалося завершити без кровопролиття. Замість крові пролилося лише трохи чорнила. Для газети це була майже готова кримінальна історія: звільнення з роботи, погрози, череп на листі, поліція і несподіване зізнання.

Таємнича скриня вафель на 37 кілограмів

Але, мабуть, найколоритніша історія цієї кримінальної хроніки почалася на залізниці. На місцевому вокзалі з вагона потяга вкрали цілу скриню вафель вагою 37 кілограмів. Товар належав Касі позичковій у Скалаті.

Для поліції це була не зовсім звичайна крадіжка. Адже 37 кілограмів вафель не дуже легко непомітно сховати й винести з міста. До того ж злодіям потрібно було ще десь реалізувати такий обсяг товару.

Поліція отримала детальний опис викрадених вафель та їхнього пакування. Після цього почали перевіряти невеликі магазини кондитерських виробів. І план спрацював. Через деякий час правоохоронці помітили в роздрібній торгівлі вафлі, які могли бути саме тією краденою партією. Почалися запитання: звідки товар, хто його продав, коли і за яких обставин?

Поліцейські пішли за цим слідом — «від нитки до клубка», як фактично описувала ситуацію газета. Так вони вийшли на Адольфа Аппеля, торговельного помічника, який мешкав на вулиці Гославського. Коли чоловіка притиснули доказами, він зізнався.

За його словами, пізно вночі біля товарної станції він купив ящик вафель у двох невідомих чоловіків. Заплатив за нього кілька доларів. Ціна була настільки низькою, що сама по собі мала б викликати підозру. Але Аппель, схоже, вирішив не ставити зайвих запитань. Він купив товар, а потім почав розпродавати його по магазинах.

Коли поліція вийшла на нього, чоловік уже шукав хорошого адвоката, який міг би допомогти йому уникнути в’язниці. А от двох чоловіків, які продали йому вафлі, ще належало знайти. Їхні імена в газеті не називають.

Шахрай із залізничним минулим

Ще одна коротка замітка стосувалася розшуку, який проводила Коломийська поліція. Правоохоронці шукали 44-річного Зигмунта Ровінського, уродженця Солотвина.

У його біографії вже було кілька професійних поворотів: раніше він працював залізничним кондуктором, а згодом став агентом львівської фотографічної фірми Яна Цупака.

Поліція розшукувала чоловіка у зв’язку з численними шахрайствами. На цьому газетна замітка обривається — принаймні в тому фрагменті номера, який маємо. Подальша доля Ровінського тут не описана.

Кримінал без спецефектів, але з дуже знайомими сюжетами

Кримінальна хроніка Станіславова 1926 року виявляється напрочуд цікавою. Хтось губить дорогі речі. Хтось купує підозріло дешевий товар і потім пояснює поліції, звідки він узявся. Звільнений працівник погрожує роботодавцю.

Поліція шукає шахрая, а крадене майно намагається відстежити через магазини.Різниця лише в масштабах і деталях епохи.

Замість смартфонів та камер спостереження — поліцейські обходять крамниці й запам’ятовують упаковку. Замість повідомлень у соцмережах — анонімний лист із намальованим черепом. А замість сучасних товарних накладних — ящик вафель, який раптом опиняється в чужому магазині.

І все це — Станіславів, якому сто років тому теж було далеко до спокійного міста.

А найбільш іронічна деталь цієї хроніки, мабуть, саме 37 кілограмів вафель. У 1926 році навіть звичайна крадіжка солодощів могла перетворитися на повноцінне поліцейське розслідування — з вокзалом, нічною угодою, двома загадковими продавцями, десятками магазинів і пошуком адвоката.

Читайте в ПІК:

Оперативні новини у TELEGRAM






Коментарі

0

Коментарів ще немає

© 2020-2025 Всі права захищено