Про робочий процес, поколені пальці й страх перед податковою вона розповіла журналістам ПІК.
Ліля до 12 років жила в Україні. В іспанському місті Валенсія здобула юридичну освіту, працювала адвокатом. А тепер з чоловіком мешкають у Мелільї, що в Африці.
Її стосунки з бісером почалися у дитинстві. Вона часто бувала на Смоднянському ринку, де бачила різноманітні прикраси й мріяла сплести такі ж власноруч. Братися до справи вирішила під час шкільної екскурсії у музеї. Серед експонатів тішили очі ґердани, браслети та інші вироби з намистин.
“Сказали, що прикраси зробили наші однолітки. Тоді подумала, що і я зможу. Вдома ніхто не вмів плести бісером, тому випросила бабусю купити книгу, яку й досі зберігаю”, – пригадує Ліля.
Першими були простенькі базові браслети. Вже тоді плела їх не тільки для себе, а залюбки дарувала подругам та родичам. Під час навчання в університеті, в Іспанії, у дівчини була творча перерва. Вирішила повернутись до бісероплетіння під час підготовки до свого весілля.
“Коли побачила одяг, який вибрала сестра, зрозуміла, що на спині бракує прикраси. Я її й зробила. Пам’ятаю, як жартував фотограф, що завжди всі допомагають одягатись нареченій, а у нас я одягала прикраси на сестру. Це через складне кріплення”, – розповідає прикарпатка.
Майже рік Лілія живе в іспанському місті Мелілья на узбережжі Африки. Поки чоловік на роботі, Ліля присвячує час хобі. Без натхнення і кави процесу не починає. Каже, інколи від ранку є запал до бісероплетіння, може перериватись тільки на обід, а деколи годинами сидить перед матеріалом й нічого не виходить. На один виріб витрачає від пів години до трьох днів.
“Моя прикраса починається або з ідеї, або з матеріалу. У першому варіанті — записую думку, роблю замальовку, схему, шукаю потрібні матеріали, а потім працюю. А у другому — маю бісер і під час плетіння придумую виріб”, – каже вона.
Для роботи Лілії потрібні гачок, голки, нитки, бісер та фурнітура. Намистинки бувають різного матеріалу (скла, пластмаси), кольору, форми та розміру. Там, де вона мешкає, важко знайти бісер. Хоча мусульманки люблять прикрашати свої туніки блискітками й камінчиками, немає магазинів із потрібними деталями. Жінка замовляє все в Інтернеті. Працює тільки з якісним товаром, який не втрачає вигляду з часом та не викликає алергії.
У колекції жінки є кулони, персні, браслети, сережки, українське традиційне намисто. Їхня ціна залежить від розміру й складності плетіння – від 5 до 40 євро.
Власниками унікальних виробів стали вже десятки іспанців та українців. Про роботу Лілі вони дізналися зі сторінки в Інстаграмі, побачили на дівчині або послухали сарафанне радіо. Коли друзі розпитують про прикраси, то Ліля розповідає про Україну.
“Бісероплетіння — це не лише українське. Але у мене є вироби з рідними мотивами, традиційні прикраси. Часто, коли іспанці бачать мої роботи, кажуть, що я “artista”, тобто художник, митець”, – поділилась вона.
У майбутньому хоче оформити свою діяльність офіційно й сміливіше пропонувати свої витвори людям. Для цього вже створила канал на Ютубі, де розповідає іспанською мовою, як правильно плести та уникати плутанини.
“Я юрист. Зі школи люблю дотримуватися правил і хочу зробити все правильно, офіційно. В іншому випадку, можуть бути погані наслідки, штраф від податкової, а мене це насторожує”, – зізнається прикарпатка.
Ліля розповідає, бісероплетіння — це не завжди легко. Міліметрові намистинки інколи випадково змішуються, голки колють пальці й ламаються, а на початку нитки до крові натирали руки. А сидяча робота дається взнаки болем у спині. Але це дрібниці, у порівнянні з тим задоволенням, яке отримує жінка під час плетіння. Крім того, що процес розвиває концентрацію, тішить результат докладених зусиль.
“Чоловік каже, що я виглядаю щасливою у своєму світі й заохочує займатися цим професійно. А я люблю створювати індивідуальне, таке, що допомагає виділятися, не бути такою, як всі. Це речі не з мас-маркету, вони унікальні”, – поділилась Лілія.
Автор – Марія Гурецька
You tube – канал майстрині: https://www.youtube.com/channel/UCuMfJsFrawm6TO9xALZuQyA/?app=desktop
Читайте нас у тг
