Шестирічна першокласниця Тлумацької початкової школи Яринка до дистанційного навчання вже звикла, як і її 35 однокласників. Вони мимоволі стали особливими школяриками, бо уроки у навчальному закладі у них тривали тільки 4 місяці, а потім карантин, канікули, карантин… Мабуть, важче до навчання онлайн звикали вчителі, це стало справжнім викликом для нової української школи (за новими програмами вчаться нині учні 1 і 2 клас. Нелегко у цій ситуації і батькам.
Про особливості викладання та навчання своїх першачків онлайн ПІК поцікавився у вчительки початкових класів Тлумацької ЗОШ І-ІІІ ступенів, класного керівника 1 – А, педагога-тренера НУШ Галини Чабан.
Вчителям не звикати вчитися
До такого довготривалого карантину не був готовий ніхто, зокрема і вчителі. Тож довелося призвичаюватися, вчитися, так би мовити, на ходу та опановувати кому нові комп’ютерні програми, а кому і сам смартфон чи ноутбук. Тож більшість виробила свій метод дистанційного викладання способом проб та власних помилок.
Досвідом навчання на карантині ділиться Галина Чабан:
«Спершу думала, що то буде кількаденний карантин і використовувала вайбер для того, щоб давати завдання своїм першокласникам. Але дуже швидко стало зрозуміло, що батьківський вайбер не панацея. Зокрема, вчителеві треба бачити, як діти виконують ці завдання».
Нині педагог використовує безкоштовну платформу «Google Classroom». З її допомогою спілкується і з дітьми, і з батьками.
Ще одним каменем спотикання став брак знань про дистанційне навчання, шкутильгала і технічна сторона такої науки. Почався процес самоосвіти, що мусив тривати разом із самими онлайн-уроками.
«Я передивилася майже усі вебінари, ютуб-ролики, навчилася оформляти ґуґл-тести, озвучувати презентації. Відібрала з усієї різноманітності освітніх ресурсів те, що підходить моїм учням. А вибирати є з чого. На жаль, більшість відео- та аудіоматеріалу російськомовна. Правда, трапляються відео якісні, є і з помилками, зокрема мовними, погано озвучені тощо, тому треба, як кажуть, відсівати зерно від полови. Це займає багато часу, – розповіла вчителька НУШ.
Змучився … сваритися з мамою
Минулого тижня розпочались онлайн-уроки для учнів початкової школи від МОН. Проте не обійшлося без казусів: учнів 2-х і 3-х класів «обділили» та не показують заняття по телевізору, тільки у ютубі. Крім цього, окремі батьки зіткнулися із неочікуваною проблемою. Діти відмовляються дивитися коротенькі уроки, які веде не їхня вчителька!
Що ж, у найгіршій ситуації опинилися саме батьки: їм теж багато чого нового треба опановувати. Вони не просто стали багатопрофільними педагогами, а ще й мішенню для жартів та мемів з цього приводу у соцмережах. А якщо у сім’ї кілька дітей шкільного віку, і батьки під час карантину ходять на роботу, то спокою немає у нікого з них вже впродовж двох місяців!
Тож недарма першокласник Сашко щовечора просить тата записати своє відео вчительці, щоб розказати, як він скучив за нею та попросити більше не давати завдань, бо він вже змучився … сваритися з мамою. Певне, дитина теж має рацію…
«Який би «золотий» вчитель не був, без допомоги батьків та їхньої праці й ентузіазму нічого з того навчання не буде.Та є інша сторона медалі: з такими малими дітьми не можна проводити онлайн-уроки, наприклад, у такому популярному нині серед вчителів та учнів старших класів «Zoom». Якщо вдома у моїх школярів і є комп’ютер, то все одно поряд має бути хтось із дорослих. Коли одночасно 36 дітей «прийдуть» на урок із батьками поруч, то це вже якісь відкриті уроки вийдуть. Це є порушенням прав дитини, конфіденційності навчання. Не можна, щоб усі чули, як, наприклад, читає і рахує той чи інший учень», – розповідає досвідчений педагог пані Галина.
Претензій від батьків нема
Вчителька надсилає завдання у «Google Classroom» щодня. Крім завдань, кидає відеоролики із поясненням теми уроку, розвивальні тематичні мультики, руханки. Атакож фото сторінок із підручників, бо усі книжки залишилися у школі (у першокласників немає домашніх завдань, тому носити книжки у портфелях додому було не потрібно). Діти можуть виконувати все тими порціями, якими хочуть. Єдине, просить, щоб це було систематично. Тішиться, що здебільшого так і є. Каже, що з половиною учнів класу має зворотній зв’язок, батьки надсилають виконані дітьми завдання щодня.
Батьки кількох школярів не відповідають, але вчителька пояснює це не ігноруванням дистанційного навчання, а простою відсутністю якісного інтернет-з’єднання чи технічних засобів.
«Вірю, що усі діти сумлінно вчаться вдома, бо наразі жоден із батьків не висловив уголос якісь нарікання чи претензії до методів нашого навчання. Може, щось собі і думають, але мовчать», – усміхається Галина Чабан.
Щоб діти не забували свою вчительку, вона організовує час від часу персональний відеозв’язок, під час якого спілкується з кимось із своїх першачків. Особливо такі розмови корисні тим, для кого саме вчитель, а не батьки став авторитетом у навчанні.
«Переконалася, що дистанційне навчання не для учнів початкових класів. У цих школяриків мусить бути тактильний, зоровий контакт. Маємо вчити дітей спілкування, натомість вчимо тримати дистанцію», – бідкається педагог.
Завдання будуть і влітку!
У 1 класі немає балів, лише вербальне оцінювання типу «Ти досягнув гарного результату», «Дякую за старанність». Хоча вчителька зізнається, що для себе робить певні висновки, адже у кінці навчального року потрібно заповнити свідоцтво досягнень учня. Його у 1 класі заповнюють двічі на рік: восени (соціалізація першокласника) і навесні (досягнення у навчанні).
До речі, Галина Чабан, як досвідчений педагог, переконана, що у ситуації, яка склалася, потрібна систематичність у навчанні учнів молодшої школи, тому вона планує влітку теж давати завдання своїм першокласникам, хоча б раз на тиждень:
«Навички у них ще надто нестійкі. Навіть після нормального навчання впродовж року у початковій школі діти за літо забували більшість того, що вчили. Тепер, якщо не тренуватися влітку, буде катастрофа».
Та нема так зле, щоб не вийшло на добре, підсумувала вчителька. Цей карантин – можливість батькам побути зі своїми дітьми, спробувати зрозуміти їх. Батьки побачать, як активно діти працюють на уроках, зрозуміють, що зазвичай вони не хочуть вчитися, відволікаються, що книжки відійшли на задній план, поступившись місцем різноманітним ґаджетам та комп’ютерним іграм. Що працювати вчителеві із 36 учнями вкрай важко, особливо, коли добиваєшся віддачі від усіх. Пані Галина наголошує:
«У розмовах налаштовую батьків, що головне для усіх – фізичне і психологічне здоров’я їх та дитини, всі решта проблеми, зокрема і з навчанням, вирішимо на початку наступного навчального року. У вересні ми все надолужимо, скорегуємо знання вміння і навички».
Мар’яна Бодак.
Читайте також:
Як не “збожеволіти” з дітьми під час карантину
35% українців продовжують працювати в звичайному режимі
Читайте нас у тг
