Кілька років у Франківську діє театр “Мім ІФ”. Його актори розважають публіку на святах, фестивалях, а нещодавно провели майстер-клас для дітей.
Співзасновник театру Артур Гулько розповів для читачів ПІК про живі скульптури, досвід участі в чемпіонаті світу й те, чим потішать франківців незабаром.
Артуре, підозрюю, для багатьох мім – це загримована людина, яка веселить чи викликає інші емоції у перехожих мімікою. Яке ваше визначення цієї професії?
Це артист, який показує, грає мініатюри. Це актор, який говорить не словами, а емоціями, тілом, мімікою. Для міма важливі рукавички та грим. Вони нас перевтілюють, відрізняють від інших.
Що потрібно вміти та знати, щоб ним бути?
Це синтетичний вид мистецтва, який багато поєднує. Потрібно не боятися публіки. Звісно, полегшує завдання те, що не треба говорити, але й робить завдання важчим, бо ти маєш донести ідею сценки без слів, своїм тілом, виразними рухами. Треба вірити і любити те, що робиш, тоді легше буде це робити на публіці.
Також потрібно проводити акторські тренажі, дбати про фізичне здоров’я. Є вправи, які роблять актори під час вивчення жанру пантоміми.
Потрібні навички у багатьох людей закладені. Мені це Боженька дав. У мене є відчуття, як треба робити. Всі народжуються геніями, але треба щось розвивати, працювати над собою. Цього можна навчитися і натренуватися.
Чому вирішили опанувати саме цю професію?
Пантоміма – це театральне мистецтво, тому частково стосується моєї роботи. Я працював танцівником у франківському драмтеатрі та виконував ролі другого плану. Якось туди приїхав Андрій Кирильчук, який познайомив мене з пантомімою і цим заразив. Пізніше ми почали робити живі скульптури. Це мене затягнуло.
Я у школі був небалакучий, тому мені це підійшло. Я так самовиражаюсь.У 2016 році почали робити маленькі вистави, а в 2011 році одні з перших українців поїхали на чемпіонат світу живих скульптур у Голландію. Тепер з Андрієм є керівниками театру “Мім ІФ”.
Чим дивували європейців на своєму першому чемпіонаті? А інші учасники вас?
У нас була філософська вистава з рукавичками та синьо-червоним гримом. Два графи епохи рококо хотіли керувати один одним. Спочатку один керував іншим, потім інший намагався бути сильнішим. У результаті зрозуміли, що ними обома керує вища сила. Вистава людям сподобалася, хоча ми не взяли призових місць. Там було близько 200 учасників з різних країн світу. Потрапити туди для нас було великою перемогою.
Там побачили, що міми роблять не просто живі бронзові скульптури, до яких всі звикли, а роблять їх кольоровими, показують історії, навіть шоу з декораціями, якимись механізмами. Нам теж вже не було цікаво просто скопіювати скульптуру і стояти, тільки частково рухатись. Ми везли ідею й дещо почали переймати.
З того часу чемпіонат світу відвідали 5 разів. Також були учасниками інших європейських фестивалів.
Там ми спілкувалися з іншими акторами, які займаються живими скульптурами. Виявилося, що їх мало, ми знайомі із 95% митців з цілого світу. В один час актори з Голландії, Франції, Польщі, Англії, Португалії, Бельгії та України запропонували створити щось нове разом, бо треба розвиватися. Зробили такий маленький театр живих скульптур. Перша вистава, яку зробив наш Living Statues Project, це “You, Me & the Others”. Якщо складеться все добре, то у Франківську буде фестиваль живих скульптур і ми привеземо це дійство. Десять скульптур покажуть глядачам, як вони виглядають з боку.
Які костюми живих скульптур у вашому доробку?
У нас є близько 30 образів. Є графи, козаки, ангели, паперові люди, золоті скульптури з 20-30 років 20 століття, є король з охоронцем, квіткарка. Є костюми, які готуємо для фестивалів, а є корпоративні варіанти, які беремо на весілля, відкриття закладів.
Скільки часу минає від виникнення ідеї до її втілення? Скільки зазвичай триває вистава?
По-різному. Над однією ідеєю працюємо місяць, над іншою пів року. А одного разу зробили за два тижні – це було замовлення. Потрібно знайти всі деталі, кравчиня підшиває, фарби наносимо самі.
Тривалість від 15 до 40 хвилин. Але історія може бути розрахована, наприклад, на 3 хвилини, але публіка увесь час змінюється. Ми теж показуємо ніби ту саму історію, але вона відбувається по-іншому.
Де у Франківську можна побачити творчість театру “Мім ІФ”?
Працюємо на фестивалях, нас запрошують на весілля, корпоративи. На Площі Міцкевича робили живі картини, задіювали акторів. Можливо будемо у центрі Франківська 14 жовтня. У 2019 році проводили Міжнародний фестиваль живої скульптури в Івано-Франківську. Плануємо таке у майбутньому, бо тепер через карантин нічого не відбувалося.
Як люди у Франківську реагують на ваші вистави?
Зараз люди реагують усмішками, хочуть фотографуватися, слідкують за сюжетом й інколи підіграють, аплодують. Деколи лякаються, бо думають, що ми справжні скульптури, а потім з цього сміються. А раніше це було навіть дико, бо люди такого раніше не бачили. Пригадую, жіночка зупинялася й казала “йой, дитинко, що ти на себе надів, таке наклав”. Напевно думала, куди цей світ котиться. А тепер люди кажуть, що це круто, що бачили таке у Кракові чи Барселоні.
Цю тему треба розвивати, щоб було легше для сприйняття. Над цим ми й працюємо.
Нещодавно ви проводили майстер-клас з пантоміми для дітей. Які враження?
Ми хотіли подивитися, чи це дітям сподобається. Воно було безслівно, емоційно, комусь більше, комусь менше сподобалося. Дітки підходили дякувати нам, а кілька з них робили це не говорячи слів. Якщо хоча б одній дитині це запало в душу, то це для нас крок вперед. Хочемо розвиватися у цьому напрямку.
Чим плануєте потішити франківців у майбутньому?
14 жовтня плануємо задіяти акторів та показати живі картини з військовими. Спілкуємось із друзями з-за кордону щодо одного проєкту.
Також хочемо запустити школу пантоніми для дітей, бо поки такої в Україні немає. Є у Києві для студентів. Можливо це будуть позашкільні уроки. Дружина запропонувала провести майстер-клас у школі, учням це сподобалося, і потім знайомі просили зробити це у їхніх класах. Думаємо запустити це у місті та розвивати.
Марія Гурецька
Фото зі сторінок у Фейсбуці Міжнародний фестиваль живих скульптур Івано-Франківськ та Mime IF.
Читайте також:
Пісні, танці, музика і гіркі сльози: Палац культури Прометей у Бурштині відзначив 50-річчя (ФОТО)
До Дня українського кіно: франківські актори розповіли про свою першу роль у кіно
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
