Завтра, 12 лютого, на літературному календарі 151-річниця від дня народження видатного українця Леся Мартовича, який писав оповідання покутською говіркою, пропагуючи живу народну мову. Як це могло відбуватися, серцем відчуваєш у музеї в Торговиці.
Про історію збірні та що приваблює у ній відвідувачів – дізналася журналістка ПІК.
«Наше село Торговиця — родинне для письменника. Тут він народився у сім’ї сільського писаря Семена Мартовича. Наразі в нас ще збереглася його хата. У ній живе Мирослава Сав’юк, праправнучка Людмили Мартович, рідної сестри письменника», — розповідає Марія Новосельська, директорка сільської збірні.
На початку 1960-х років кімната-музей Леся Мартовича була в Городенківській районній бібліотеці. У Торговиці у 1966 році з ініціативи Василя Липчука, місцевого активіста, віддали частину колгоспної контори під музейні кімнати Мартовича. Туди передали експонати з Городенки, а Василь Липчук став першим завідувачем музею на громадських засадах.
У 1970 році за кошти місцевого колгоспу, що мав назву славного земляка, збудували окрему велику, за сільськими мірками, хату. На честь 100-річчя з дня народження Мартовича, 12 лютого 1971 року, відбулося урочисте відкриття нового приміщення збірні, що існує досі.
Зараз торговицький музей є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.
«У збірні є вестибюль, де знаходиться горельєф «Покутська трійця», умовного літературного об’єднання прикарпатських письменників Василя Стефаника, Марка Черемшини, Леся Мартовича, та 5 кімнат. В першій є макет хати, в якій народився письменник, одяг, побутові речі, світлини кінця ХІХ сторіччя. Хочу зазначити, що батько Леся Мартовича самотужки навчився писати і став сільським писарем. Він вважався багатієм: мав хату на 3 кімнати, чимало поля, сад, пасіку, худобу», — продовжує Марія Новосельська.
У другій та третій кімнатах можна ознайомитись з матеріалами про життєвий і творчий шлях письменника. Привертають увагу написані рукою його батька документи; сільська метрикальна книга із записом №220 про народження в родині Мартовичів сина Олекси (Леся); фотокопія атестату майбутнього письменника про закінчення дрогобицької гімназії; матрикул (залікова книжка) з Віденського університету, де навчався Мартович; копія диплома доктора права.
Також є тут оригінал примірника виданої в 1889 році в Чернівцях книги Леся Мартовича «Не-читальник»; листи, рукописи, світлини, спогади сучасників; книги, ілюстрації до оповідань та переклади творів письменника різними мовами.
У четвертій кімнаті – особисті речі та меблі з кімнати, де Лесь Мартович провів останні роки життя.
У п’ятій кімнаті представлено родовід знаного земляка та інформація про дослідників його творчості. До речі, власної родини письменник не мав, був неодруженим, тому всі його родичі — це нащадки його сестер.
На подвір’ї музею є пам’ятник-погруддя письменника. У Торговицю, відвідати музей, приїжджають прикарпатські школярі, українські науковці та всі, хто цікавиться літературою та історією рідного краю. Музей планують вкотре покращити та оновити, аби він став сучасною платформою для зустрічей краєзнавців, літераторів, істориків, студентів.
Сьогодні, 11 лютого, з нагоди річниці письменника Леся Мартовича, з дотриманням усіх карантинних норм і обмежень, у Торговиці відбулися урочистості: молебень, покладання квітів до пам’ятника письменнику та святкова екскурсія в музеї.
Злата Леміш.
Фото надала Марія Новосельська.
ДОВІДКОВО: Лесь Мартович народився у селі Торговиця, навчався в сільській школі, Коломийській та Дрогобицькій гімназіях, Віденському, Чернівецькому університетах. Навчання завершив через 17 років у Львівському університеті, здобувши звання доктора права.
Працював помічником адвоката й адвокатом, засновував у селах і містечках читальні, займався громадськими справами, був учасником Української радикальної партії.
Жив Лесь Мартович у Львові, Стрию, Дрогобичі та Городку. Був редактором львівської газети «Хлібороб», часопису «Громадський голос», який до того редагував Іван Франко. Мартович – автор 27 оповідань, які написав покутською говіркою.
Останні роки життя провів у свого товариша, адвоката Івана Кунціва. Помер 11 січня 1916 року. Похований у селі Монастирок Жовківського району на Львівщині.
Читайте також:
- На Прикарпатті мама 9 дітей – бабуся 7 онуків – ґаздиня великої господарки постійно малює (ФОТО)
- В село на Верховинщину ваблять українців релігійні дивовижі з Єгипту (ФОТО)
- Ваш гороскоп на тиждень 7-13 лютого
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
