ПІК пропонує ближче познайомитися із унікальним архітектурним обличчям нашого міста. Зокрема, із найдавнішими його кам’яницями, які дійшли до наших днів. І, маємо надію, будуть моцні ще не одну сотню років.
1899 рік
В останні роки XIX ст. Станиславів продовжував швидко розбудовуватися. Його населения впевнено наближалося до 30-ти тис. чоловік. Через це в міської ради був приємний обов’язок створювати йдавати назви новим вулицям.
У 1899 році за рішенням ради міста були створені вулиці Баторія (тепер Короля Данила), Монюшка (Озаркевича), Словацького (Тарнавського), Коперника. Тоді ж вулиці, що вже існували, одержали імена недавно померлих діячів. Вулиця Жидівська стала вулицею Барона Гірша (тепер пл. Ринок), Хвиляста — вулицею Крашевського (тепер Вагилевича).
Найцікавіші кам’яниці, збудовані 123 років тому (у 1989 році):
Вул. Страчених Націоналістів №7 – Синагога
- Цікавий факт: на початку вересня була відкрита новозбудована єврейська синагога. Збудована вона за проєктом віденського архітектора В. Стясного. В атеїстичні часи стане на тривалий час клубом медінституту, втратить своїхарактеры наріжні вежі і лиш у 1993 році буде повернена єврейській релігійній громаді.
Детальніше про історію кам’яниці – ТУТ.
Вулиця Незалежності № 15 – кам’яниця Гаусвальда
- Цікавий факт: Власником новобудови був Міщанський банк. Але у 1914 році він був змушений оголосити про припинення діяльності. Відтак приміщення купила інша фінансова установа – Банк крайового господарства. У міжвоєнний період на першому поверсі кам’яниці працювали такі заклади, як ресторан Теофіла Квятковського, крамниця Владислава Лєвака, бюро подорожей «Орбіс» і фризерня.
Детальніше про історію кам’яниці – ТУТ
Вулиця Чорновола №7 – прибуткова кам’яниця
- Цікавий факт: через підмивання фундаменту каналізаційними водами у 1990-х її визнали аварійною і відселили мешканців. Руїни довго не розбирали, вони навіть послужили декораціями для художнього фільму «Нескорений».
Детальніше про історію кам’яниці – ТУТ
Вулиця Чорновола №1 – кам’яниця Ісаака Ґольдфельда
- Цікавий факт: Як і більшість нерухомості того часу, кам’яниця Ґольдфельда призначалась для заробляння грошей. Частину приміщень постійно орендували всілякі канцелярії та громадські установи. Так, у 1899-1904 роках тут містилась філія Краківського страхового товариства «Флоріанка». Протягом 1908-1913-го у будинку мешкав і мав ординацію відомий лікар та меценат Володимир Янович.
Детальніше про історію кам’яниці – ТУТ
Вулиці Шевченка №100 – вілла Луцького
- Цікавий факт: Архітектор невідомий, але вирішення будинку дуже нагадує дім польського «Сокола» на площі Міцкевича (тепер обласна дитяча бібліотека). Тож цілком ймовірно, що творцем вілли в липах був той самий архітектор – Кароль Заремба. Замовником і першим власником цього міні-замку був член міської ради (депутат) і радник крайового суду українець Владислав Луцький. Це один із небагатьох випадків, коли українець міг дозволити собі збудувати у Станиславові пишну кам’яницю – пальму першості у цій галузі міцно утримували євреї та поляки.
До теми…
У 1899 році в магістраті Станіславова оголошується конкурс на спорудження двох шкіл у Княгинині. В Княгинині-Селі — будинок «о 5-ти залах і 4-хжитлових приміщеннях вартістю 12 000 ринських» і в Княгинині-Гірці — будинок «о 5 залах і 4 житлових приміщеннях вартістю 30 000 ринських». Невдовзі шкільні будинки були споруджені і мали назви відповідно п’ятикласної школи ім. Св. Юзефа по вул. Шкільній (колишній Пасічнянській відділок поліції) та семикласної школи ім. Св. Апоїза по вул. Вовчинецькій (тепер школа №16).
Ще до приїзду в місто над Бистрицями епископ купив у чиновника Лісковацького садибу по вул. Липовій (тепер вул. Шевченка, 11) за 10 тис. ринських. Тут починається будівництво духовної семінарії, для чого австрійський уряд виділив 140 тис. ринських. У 1904 р. будівництво було завершене. Для новоствореної семінарії А. Шептицький подарував 4000 книг з власної бібліотеки.
Хвалу нашому містові воздавала газета, що виходила в Кракові, одному з найкрасивіших міст Європи. I небезпідставно! Прадіди залишили нам чудову архітектурну й містобудівну спадщину. А ось ми не завжди вдало нею розпоряджаємося.
Читайте також в рубриці “Ретро Івано-Франківськ“:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
