Історія цієї ікони вражає. Ікона Матері Божої Ласкавої повстала на переломі XVII та XVIII століть як копія Ченстоховської Богородиці. Виконано нашу ікону відповідно галицької школи з XVI століття, темперою. Представляє вона Богородицю з темним обличчям без шрамів, які є характерні ченстоховському першотвору.
Перша згадка про неї походить з хронік церкви на Подолі і датується 1742 р. Передання говорять, що ікону написав 70-літній побожний іконописець Даниїл на побажання секретаря вірменської ґміни (спільноти) Донінґа. На початку вона знаходилася в домашньому вівтарику, що у ті часи було загально прийнятим звичаєм, перед яким молилася ціла сім’я.
Переказ говорить, що Донінґ перший оздоровився за посередництвом ікони. Завдяки палкій молитві і глибокій вірі він чудесно вилікувався з тяжкої хвороби очей. Також власне він перший побачив сльози на обличчі Божої Матері. Відчуваючи, що не гідний зберігати такий скарб у власному будинку, Донінґ відніс ікону до найближчої церкви, де сльози на обличчі Діви Марії стали ще більше помітні.
22 серпня 1742 р. комісія, яка складалася із світських та духовних осіб однозначно підтвердила надприродній характер цього явища. Рушник, яким обтиралося сльози, що пливли по лику Богородиці був покладений до реліквіярію. З часом прийнявся звичай, щоб на згадку офіційного визнання Станіславівського чуда, раз в рік 22 серпня, по урочистій святій Літургії давати реліквіярій вірним для цілування, пізніше ця практика розширилася на кожну суботу. Обличчя Божої Матері не завжди було сумне і заплакане. Між нею і вірними встановлювався незвичайний діалог, в якому не було слів. Часом траплялося, коли вірні починали співати пісню «Будь благословенна», сумне лице Пречистої Діви Марії починало роз’яснюватися і залишалася на протязі деякого часу огорнута певною радістю, усміхом.
Під час Божественної Літургії в Заупокійний День 1742 р., яку відправляв о. Мануґєвич, під час євхаристійного канону, відбулася зміна кольорів ікони. Вона ціла наповнилася блакитним кольором і така залишалася до кінця Служби Божої. З посеред розповідей свідків задокументовано також свідчення, які говорять про дивне світло, яке огортало чудотворний образ і приймало форму великих променистих зірок. Було вирішено, щоб у місці так виразної дії Божої Ласки, буде постійно засвічене Вічне Світло, маленька завжди горюча лампадка. Через короткий час вияснилося що вона запалювалася сама, якщо хтось забував її знову заповнити оливою і запалити. Чуд і ласк, яких отримували почитачі Плачучої Богородиці було наскільки багато, що дуже швидко її було названо Ласкавою, а також Ченстоховською. Люди говорили між собою: «якщо не можеш відбути паломництва до Ченстохови і там кинутись на обличчя перед Ясногірською Панною, піди до Станиславова і тоді не розчаруєшся у своїй надії».
Швидко вияснилося, що мала дерев’яна церковця не є в стані помістити величезні потоки звідусіль прибуваючих паломників, тому купцями при підтримці графа Потоцького, власника міста, 28 травня 1743р. було розпочато будову нової церкви. Наріжний камінь покладений в фундамент святині мав на собі вирізьблений напис: «Троєкратно Благословеній Найсвятішій Богородиці камінь, місто і душу разом під дівичі стопи».
Храм отримав назву Ласкавої Діви Марії. Найбільшим його скарбом була ікона, яку урочисто внесено 20 жовтня 1763 р. Розміщено її у великому вівтарі.
Вона була вкладена у срібну раму і накрита ризою з позолоченого «баквану». По двох сторонах ікони були розміщені вітрини з вотами (Воти — пожертви із золота або срібла за вислухану молитву і здійснене чудо. Часто, якщо відбувалося чудесне оздоровлення, воти виливалися у формі вилікуваного органу. Наприклад: повернено слух — пожертвуване срібне вухо, оздоровлено паралітика — вилито ногу і т.п.) частина з них перед створенням вітрин, за давнім звичаєм, були прибиті безпосередньо на ікону. Слава образу і краса святині притягали не тільки вірних вірменського обряду. Там молилися усі кому на серцю лежала доля Станиславова. На загал вбачалося у сльозах Пречистої пересторогу нещасть, які загрожували її місту і Галичині в цілому.
Розголос, який отримало відпустове місце, був посилений завдяки Папі Римському Пію VІ. 28 вересня 1777 р. «повним відпустом для усіх вірних обох статей як вірменського, так і латинського та греко-католицького обрядів, які після Сповіді і Причастя 20 жовтня в річницю внесення ікони до теперішньої святині, відвідають її перед Найсвятішими Тайнами помоляться про поширення і вивищення нашої святої віри». Варто також тут звернути увагу, що культ Матері Божої Ласкавої єднав вірних усіх існуючих на Галичині католицьких обрядів, що знайшло своє вираження також у змісті папського відпусту. Цей відпуст в 1870 р. завдяки Папі Пію IX розтягнутий на всі три відпустові дні, в які з часом переродилися щорічні святкування.
Читайте також:
- Ретро: чому 126 років у Станіславові планували трамвай, а запустили – у Коломиї
- Ретро: 85 років тому Станіславів отримав свого останнього Президента – Францішека Котлярчука (ФОТО)
- 127 років тому в Станіславові постав будинок “Сокола”: чим він унікальний (ФОТО)
- Ретро: 112 років тому у Станіславові встановили “грюнвальдську скелю” (ФОТО)
- Видатні Станіславчани: книговидавець та везунчик Маріан Гасклер (ФОТО)
- Ретро Франківськ: 96 років тому здали в експлуатацію черговий шедевр Станіслава Треля (ФОТО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
