У тодішній Польщі навчання було роздільним, тому під одним дахом існували дві семирічних школи – чоловіча й жіноча. Відповідно, заклад отримав і дві назви: імені Пірамовича і Пляттер.
Єзуїт Григорій Пірамович був відомим педагогом, а пані Емілія Пляттер керувала партизанським загоном під час польського антиросійського повстання 1831 року.
На фото: Григорій Пірамович та Емілія Пляттер
Хлопці вчились у лівому крилі, дівчата – у правому. У торцевих стінах будівлі дотепер збереглися ніші, де колись були мармурові таблички із назвами шкіл.
Школа була державною і безкоштовною. Її обладнали за останнім словом техніки – електрика, каналізація, автономне опалення, чавунні радіатори. Навчання велося польською. Весь цикл тривав сім років.
До слова, зовнішній вигляд та оздоблення кам’яниці зробив Станіслава Треля – автора станиславівської Ратуші та багатьох інших проєктів.
Додамо, що 15 жовтня 1945 в цьому будинку запрацювала міська клінічна лікарня — як база Станіславського медінституту (тепер лікарня Івано-Франківська міська лікарня № 1).
