Івано-Франківськ

Історична мандрівка. Івано-Франківськ рік з роком: 1684 -1693 (ФОТО)

Продовжуємо занурюватися у давню історію міста Івано-Франківська, від заснування, рік за роком, до сьогодення.

106603175 716631485851754 8829379384095026321 n scaled

1684 рік 

– Анджей Потоцький отримує булаву польського гетьмана коронного та супроводжує короля у військовому поході до Молдавії.

– Ректором Станиславівської «Академії» стає польський римо-католицький священник, педагог Альберт Казімеж Лесьовський.

– У Кракові виходить друком траурна проповідь ректора Станиславівської академії Альберта Казімеж Лесьовського на похороні колишнього учня академії Станіслава Потоцького. (Це перший друкований твір вищого учбового закладу міста).

1685 рік 

– Вірменським війтом у Станиславові, вже вдруге, стає Аксентій Лазарович, який міняє  попередника Гжегожа Ромашкевича.

– Мешканець міста Станіслав Мрочковський жертвує 1000 золотих на шпиталь, що при католицькому костелі, якій заснувала Анна Потоцька у 1666 році.

1686 рік 

– У фортеці у одному з напівбастіонів, який виник при будівництві палацу Анджей Потоцький надає наказ спорудити арсенал, для зберігання зброї та боєприпасів для гарнізону. Вмуровують його в напівбастіон при вулиці Святого Станіслава (тепер тупик уздовж будинку на Галицькій. 14).

 

Магнат нарікає зброярню іменем короля Яна ІІІ Собеського, під прапором якого неодноразово воює. Тут зброю не лише зберігають, але і виготовляють. На гарматах є напис «відлиті за наказом Анджея Потоцького для прикордонної фортеці Станиславів на відсіч ворогам».

– Відбувається другий молдавський похід. Для його забезпечення зі Станиславівського арсеналу беруть гармати, порох і амуніцію. У квітні один з підрозділів очолює Анджей Потоцький.

– 4 липня дорогою до свого війська у Станиславові на два дні зупиняється король Ян ІІІ Собеський. Разом з ним приїздить його дружина королева Марія Казимира (1641–1716), відома як Марисенька та 19 річний королевич Якуб Людвік (1667–1737).

Королева Польщі Марисенька

Королева Польщі Марисенька

Короля супроводжують міністри, епіскопи, генерали та дипломати, в тому числі іноземні. Фактично Станиславів на два дні стає столицею королівства. У палаці Потоцьких відбувається пишний прийом.

– 6 липня король вирушає до міста Тисмениці, де стоїть головний армійський обоз. Анджей Потоцький, який очолює окремий корпус, супроводжує Яна ІІІ Собеського.

– У місті організовують цех гончарів.

1687 рік 

– Війтом вірменської нації стає Каспар Туманович.

– У Станиславів прибуває французький дипломат і мандрівник Франсуа Паулін д’Алейрак,  довірений дворянин короля Яна ІІІ Собеського та секретар його дружини Марії Казимири. (Відтак у 1699 році у Амстердамі він друкує книгу «Анекдоти про Польщу, або спогади о таємницях правління Яна ІІІ Собеського», де подає опис Станиславова, як одного із найгарніших і найбільших міст. З його багатим ринком, частими ярмарками, великим палацом та іншими архітектурними спорудами).

1688 рік 

– 11 січня при дерев’яному вірменському костелі організовують братство Непорочного Зачаття Діви Марії. Львівський католицький архієпископ вірменського обряду Вартан Гунанян (1644–1715) надає Правила братства.

– Катежина Потоцька (1667–1718) донька Анджея Потоцького виходить заміж за графа, генерального старосту краківського Людвика Яна Казімежа Велопольського (1663–1688).

1689 рік 

– Війтом вірменської нації стає Якуб Гжегорович.

– Три станиславівські каноніки займають різні посади: Рафаель Лукас Рафалович, кусташ Станиславівської колегіати, декан теребовлянський, препозитор підгаєцький, парох коропецький; Гаспар Казимир Цедрович, канонік станиславівський, тлумацький і косівський парох, доктор  філософії, професор; Стефан Альберт Хелпович, проповідник і станиславівський канонік.

– Анджей Потоцький визнає за тими, хто поселяється в місті, право на 20 річні «свободи». Після закінчення цього терміну власник міста може вимагати певні оплати від доходів поселенців до своєї скарбниці.

1690 рік 

– Вірменським війтом вдруге стає Каспар Туманович.

– Анджей Потоцький їде до Варшави, де домовляється про направлення до Станиславова монахів католицького чернечого ордену Отців Тринітаріїв.

– 16 жовтня Анджей Потоцький у Галичі видає дарчу грамоту, якою передає на користь майбутніх станиславівських тринітаріїв 17 тисяч польських злотих. А також надає розпорядження про приготування матеріалів для будівництва тимчасового монастиря для шести монахів.

1691 рік 

14 лютого Львівський ординаріат надає дозвіл на побудову костелу та келій для тринітаріїв.

31 серпня помирає Анджей Потоцький, краківський каштелян і польний коронний гетьман, «пан на Станиславові, найстарший сенатор Речі Посполитої». Його ховають у крипті колегіати, яку він побудував. На надгробному пам’ятнику вибивають напис «Хто прагне бути першим – буде через діла свої». Деякий час містом опікується вдова Анна, а відтак Станиславів у спадок отримує його 18
річний молодший син Юзеф.

– Починаючи з часу заснування міста у Станиславові та його околицях власники худоби сплачують машт. Це податок на випас худоби на землях поміщиків.

18 грудня канонік Станиславівської капітули Стефан Барвінкевич освячує дерев’яний костел і кляштор та проводить урочистий вхід перших чотирьох ченців тринітаріїв до монастиря. Це четверта за рахунком садиба тринітаріїв у Речі Посполитій після Львова, Варшави та Кракова.

1692 рік 

– Юзеф Потоцький (1673–1751) одружується з Вікторією Лещинською (1679–1732), донькою Вацлава Лещинського (1632–1688), покійного воєводи підляського.

1693 рік

– Монастир тринітарів отримує право новіціату, тобто прийому молодих людей, що готуються стати ченцями.

– У родині Юзефа Потоцького народився донька Зофія.

Далі буде…

За матеріалами книги «СТАНИСЛАВІВ – ІВАНО-ФРАНКІВСЬК. Історична мандрівка рік за роком, століття за століттям» (Р. Дуда, В. Устинський)

Читайте також: 

Читайте нас у тг






Коментарі

0

Коментарів ще немає

© 2020 Всі права захищено