Уже наступного року українська школа зміниться так, як не змінювалася десятиліттями. Замість звичних 11 років навчання буде 12, старша школа стане профільною, а кількість ліцеїв на Прикарпатті скоротиться більш ніж у шість разів. Якщо сьогодні в Івано-Франківській області понад 300 закладів мають ліцейний ступінь, то після реформи їх залишиться близько 50.
Для одних це шанс отримати якіснішу освіту та свідомо обрати майбутню професію. Для інших — ризик, що дітям доведеться щодня долати десятки кілометрів до школи, а невеликі громади втратять старші класи.
До запуску програми залишилося на так багато. Повноцінний запуск реформи запланований на 1 вересня 2027 року.
Що саме передбачає освітня реформа і як її поступово реалізують на Прикарпатті – читайте далі.
Що зміниться для простої родини
Для більшості українських сімей реформа означатиме завершення звичної моделі, коли дитина приходить у перший клас і навчається в одній школі аж до випуску.
Натомість система поступово виглядатиме так:
- початкова школа — 1–4 класи;
- гімназія — 5–9 класи;
- академічний ліцей або коледж — 10–12 класи.
Окрім того, у новій системі учні обиратимуть профілі навчання:
- математичний;
- природничий;
- гуманітарний;
- технологічний;
- мовний;
- мистецький та інші.
Фактично після дев’ятого класу школярі вперше повинні будуть зробити вибір власної освітньої траєкторії: продовжувати академічне навчання, орієнтоване на вступ до університету, чи здобувати професію у коледжі або професійному ліцеї.
Як було і як буде
Було:
- школа або ліцей з 1 по 11 клас;
- один-два десяті класи у більшості закладів;
- однакова навчальна програма для всіх учнів.
Буде:
- початкова школа та гімназія до 9 класу;
- академічний ліцей з 10 по 12 клас;
- кілька профілів навчання в одному закладі;
- можливість обирати між академічною та професійною освітою.
Замість 300 – 50
Сьогодні ліцейний ступінь мають понад три сотні закладів Івано-Франківської області. Після завершення реформи залишиться приблизно пів сотні ліцеїв, і далеко не кожна громада матиме такий заклад. Фактично частина нинішніх шкіл стане гімназіями, де навчання завершуватиметься після 9 класу. Це означає, що учням доведеться їздити до інших населених пунктів для продовження навчання.
Особливо гостро це питання постає для гірських районів області, де навіть зараз дорога до школи може займати годину і більше. Саме тому одним із головних завдань влади вже є питання організації підвезення дітей.
Освітня реформа має не лише європейське підґрунтя. Її диктує і демографія.
За словами директора департаменту освіти та науки Івано-Франківської ОВА Віктора Кімаковича, протягом наступного десятиліття кількість дітей може скоротитися майже наполовину. Найчисельнішим поколінням залишаються діти 2013 року народження, а далі чисельність школярів поступово зменшується. Додатковим викликом стала міграція. За оцінками освітян, уже зараз 10–12% дітей виїжджають за межі області.
Водночас практика показує, що половина випускників дев’ятих класів і сьогодні не продовжує навчання у старшій школі, а обирає коледжі та професійну освіту. Фактично профілізація вже існує, але досі не мала чіткої державної моделі.
Ще один аргумент прихильників реформи — далеко не всі випускники університетів працюють за спеціальністю. Саме тому держава робить ставку на ранню профорієнтацію та кар’єрне консультування.
Попри аргументи держави щодо якості освіти та демографічних змін, ставлення до реформи в громадах залишається неоднозначним.
Основні побоювання стосуються:
- скорочення педагогічних колективів;
- тривалого підвезення дітей до ліцеїв;
- втрати школою ролі головного осередку життя села;
- необхідності робити освітній вибір уже після дев’ятого класу.
Саме тому сьогодні на Прикарпатті можна побачити різні сценарії: від активної підготовки до нової системи до гострих конфліктів навколо закриття чи реорганізації шкіл.
Богородчани як прихильники реформи
Проте поки в інших громадах ще дискутують, готуються та намагаються звикнути до думки про реформу – в Богородчанській громаді вже активно її впроваджують та готуються до змін. Йдеться про Богородчанський ліцей №1 Олекси Гірника. Саме цей ліцей має стати єдиним академічним ліцеєм громади. Відповідне рішення депутати ухвалили на сесії селищної ради, а підготовка до нового формату триває вже кілька років.
Голова Богородчанської громади Ростислав Заремба наголошує: процес був непростим, однак рішення ухвалювали спільно з директорами навчальних закладів та освітянами.
Водночас у громаді визнають: головними викликами залишаються демографічна ситуація та зміни на ринку праці.
«Наявність вищої освіти абсолютно не є вже критерієм успіху. Є запит на робітничі кваліфіковані спеціальності. І має бути чітке розуміння, що після 9 класу учень чи учениця мають обрати: або академічний ліцей і підготовку до вступу у вищий навчальний заклад, або професійний ліцей та здобуття робітничої професії», — пояснює голова громади.
Директор Богородчанського ліцею №1 Ігор Онаклюк розповідає, що підготовка до реформи триває вже два роки. За цей час заклад поступово змінював структуру, переводячи початкові класи до Ліцею №2. Якщо раніше тут навчалися 899 учнів у 34 класах, то нині — 640 дітей у 25 класах.
З 1 вересня саме сюди перейдуть усі десяті класи з навколишніх шкіл громади.
За словами директора, ліцей має стати освітнім центром не лише для Богородчанської громади, а й для сусідніх територій.
«Ми будемо єдиним ліцеєм старшої школи не тільки нашої громади, а і сусідніх громад. Навчатися у підготовленому, забезпеченому кваліфікованими кадрами закладі прагне кожний, хто хоче мати якісну середню освіту», — говорить Ігор Онкалюк.
Очікується, що до старших класів приходитимуть учні з Іваниківського, Горохолинського, Старунського, Саджавського ліцеїв, а також зі Старих Богородчан, які не матимуть можливості створити власний академічний ліцей.
У закладі планують сформувати три профілі навчання: природничо-математичний, суспільно-гуманітарний та філологічний. Остаточне рішення залежатиме від запитів учнів та батьків.
Наразі в ліцеї облаштували чотири предметних кабінети. Залишилося облаштувати ще чотири навчальні лабораторії.
Разом із тим Ростислав Заремба не приховує, що реформа супроводжується складними дискусіями.
«Все нове сприймається дуже складно і непросто, особливо тоді, коли стосується дітей. Я розумію страхи, очікування і переживання вчительських колективів. Це непростий час цієї реформи. Але треба зробити так, щоб в одному місці були найкращі умови для всіх дітей нашої громади. Всі діти мають рівні стартові умови перед дорослим життям», — зазначає голова громади.
Саме приклад Богородчан показує, як реформа, яка для багатьох українців поки виглядає як абстрактне рішення Києва, поступово перетворюється на конкретні зміни у громадах: із новими маршрутами підвезення, іншою структурою шкіл, сучасними лабораторіями та новим підходом до вибору майбутньої професії.
Що ж в Івано-Франківській громаді?
2 липня Івано-Франківська міська рада затвердила план трансформації мережі закладів освіти на 2026–2027 роки. Уже з наступного року більшість міських ліцеїв припинять набір учнів до десятих класів, а згодом будуть перепрофільовані у гімназії.
Орієнтуючись на статистику останніх років, Івано-Франківська громада поки що визначилася із закладами, які стануть академічними ліцеями. Планується, що їх буде шість: ліцей №20, ліцей №5, ліцей №2, ліцей імені Романа Шухевича, а також два наукові ліцеї — природничо-математичний та ліцей імені Миколи Сабата. Водночас ліцей №5 і надалі працюватиме як заклад повного циклу — від першого до дванадцятого класу, оскільки має міжнародний статус і відповідно до законодавства може функціонувати у такому форматі. Ліцей №20 також тимчасово залишиться закладом повного циклу. Для цього міська рада одночасно ухвалила рішення про створення початкової школи №27 на базі 20- го ліцею.
За словами директорки департаменту освіти та науки Вікторії Дротянко, під час відбору перевагу надавали закладам, які не мають початкової ланки, адже концепція Нової української школи передбачає, що учні 10–12 класів повинні навчатися окремо від молодших школярів. Винятком став ліцей №5, який завдяки міжнародній українсько-німецькій угоді зберігає повний цикл навчання.
Решта шкіл поступово трансформуються у гімназії, де навчатимуться діти з 1 по 9 клас, а після завершення базової школи учні обиратимуть між академічним ліцеєм, коледжем або професійним ліцеєм.
Неприйняття змін чи доцільні зауваження?
Для міста така освітня реформа звучить відносно просто. А ось для сіл і маленьких громад реформа передбачає чимало викликів: закривати школи, скорочувати педагогів, возити дітей за десятки кілометрів. Відтак це викликає занепокоєння у жителів окремих громад.
Серед них – історія мешканців Вікнян Тлумацької громади, де жителі вже понад рік домагаються відновлення роботи місцевої школи-філії. Навчальний заклад припинив роботу у вересні 2025 року через недостатню кількість учнів, однак мешканці переконані, що рішення було передчасним і не врахувало позицію громади.
«Школа — це серце села. Без школи немає майбутнього громади», — наголошують жителі Вікнян.
Після закриття діти змушені щодня їздити до Тлумацького ліцею №1. Батьки довозять їх до місця збору шкільного автобуса, а під час повітряних тривог самостійно забирають зі школи. Особливо складною ситуацію називають родини, які виховують дітей з особливими освітніми потребами.
Мешканці стверджують, що зібрали 47 заяв від батьків, які хочуть, аби їхні діти навчалися саме у Вікнянах, і навіть власними силами намагалися залучати до села родини переселенців, щоб зберегти необхідну кількість учнів.
Наразі справа перебуває у суді. Громада вважає, що припинення роботи школи мало відбуватися виключно за рішенням сесії міської ради та після громадського обговорення.
Своєю чергою міський голова Тлумача Ігор Петрук раніше пояснював, що навчання у Вікнянській школі тимчасово припинили через недостатню кількість дітей шкільного віку й називав це вимушеним кроком.
Історія Вікнян демонструє ширшу проблему, з якою стикаються невеликі громади по всій країні. З одного боку, держава та місцева влада змушені реагувати на демографічне скорочення і створювати сильніші, краще оснащені освітні центри. З іншого — для мешканців сіл школа залишається не просто місцем навчання, а ключовим осередком суспільного життя.
Формально ця історія не є прямим наслідком реформи профільної старшої школи. Однак вона дуже яскраво демонструє головний страх невеликих сіл: втрата школи означає втрату одного з основних центрів життя громади.
Що ж у підсумку?
Головне питання сьогодні вже не в тому, чи відбудеться реформа. Вона неминуча.
Освітня реформа фактично змушує громади відповісти на складне запитання: що важливіше — зберегти школу в кожному селі чи забезпечити дітям доступ до якісної профільної освіти?
Богородчани роблять ставку на концентрацію ресурсів і створення одного сильного академічного ліцею. Вікняни, навпаки, намагаються зберегти школу як центр життя громади. Франківськ експериментує з новою моделлю міської освіти, скорочуючи велику кількість старших шкіл лише до п’яти.
Чи стане ця реформа історією успіху, залежатиме не лише від рішень Міністерства освіти. Вирішальним буде те, чи зможуть громади забезпечити дітям рівний доступ до якісного навчання незалежно від того, народилися вони у центрі Івано-Франківська чи в гірському селі за десятки кілометрів від найближчого академічного ліцею.
До теми:
У Франківську створять нову початкову школу №27: що відомо
Оперативні новини у TELEGRAM
