Донеччина та Прикарпаття: про творчість, що об’єднує, надихає та допомагає долати бар’єри (ФОТО)

За останні роки всі регіони нашої країни об’єдналися в один спільний кулак – задля боротьби із російським загарбником. Задля підтримки гнаних війною переселенців, задля утримання української державності. Й наше Прикарпаття стало рідним домом для сотень тисяч внутрішньо переміщених осіб. 

Зайве казати, що таке переміщення народів, попри всі прикрощі і втрати, збагатило досвідом, спонукало переосмислити життєві цінності. Та – виокремити найголовніше, що дає змогу не падати духом, не зневірятися в людях, а знаходити нових друзів-однодумців, які підкладають плече в складних ситуаціях.  

Про людей, їхні таланти і право бути почутими

Протягом 14-15 жовтня в Івано-Франківську тривав Форум відновлення та можливостей – майданчик для діалогу про підтримку, безбар’єрність і пошук рішень для внутрішньо переміщених людей з інвалідністю. Другий день його роботи завершився гала-концертом “Можливості без меж”.  

Було багато радості й болю. Тут виокремимо виступ Марії Кучеренко, голови ГО “Твори Добропілля”. Вона передала весь розпач тих, хто втратив через війну своїх рідних, свої домівки – як реакцію на слова ведучої Катерини Говери, волонтерки, громадської діячки, головного спеціаліста відділу цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифрової освіти Івано-Франківської ОВА. На екрані – відеоряд зі зруйнованим Донбасом, що супроводжував пісню “Земля моя” у виконанні ведучого форуму Едуарда Труденка, артиста Миколаївського національного академічного українського театру драми й музичної комедії.

“Я не зовсім готова до того, що зараз повинна щось сказати, тому що побачила… Просто побачила наші будинки, – зі сльозами на очах мовила пані Марина. – Саме зараз ворог нищить наш Донбас. Я не знаю, чи встигну відновлювати Добропілля. Розумію, що потрібно буде насамперед розміновувати, прибрати. Але я вірю, вірю в тих дітей, молодь, які приїдуть відновлювати наше Добропілля і нашу Донеччину. Для мене Добропілля – це біль, радість, любов і щастя. Але, мабуть, це можливість об’єднати нас усіх, бо Донеччина стане єдиним меморіалом для всіх захисників нашої країни. Кожна область, кожне місто, кожне село, які втратили своїх синів та дочок, будуть приїжджати саме туди. І ми будемо вас зустрічати, обіймати і робити все можливе, щоб ви відчували себе так затишно, як ми відчуваємо себе на Прикарпатті”.

“Форум відновлення та можливостей об’єднав представників Івано-Франківської та Донецької ОВА, громадських організацій, Державної реабілітаційної установи “Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю “Донбас-Прикарпаття”, експертного середовища та фахівців, які працюють над забезпеченням прав, соціальної підтримки й доступності послуг для внутрішньо переміщених людей, зокрема з інвалідністю”, – зазначила заступниця голови Івано-Франківської ОВА Людмила Сірко.

Раніше такий Форум традиційно проходив на Донеччині. На жаль, повномасштабне вторгнення поставило традицію на паузу. Й ось через п’ять років цей захід набув нового, глибокого значення. Тепер він єднає незламну Донеччину та мальовниче гостинне Прикарпаття.  

“Я виступаю перед Вами як людина військова, яка на власному досвіді знає ціну життя, – зазначив Євген Кравченко, член Молодіжного конгресу та Молодіжної ради при Донецькій ОВА. – Наша задача як суспільства – створити умови, щоб усі люди мали рівні можливості. Ми боремося за вільну Україну, за країну, в якій кожен із нас має значення. І я хочу, щоб ця свобода відчувалася не лише на словах, а й у щоденному ставленні одне до одного. І цей захід є такою можливістю для створення комунікаційного простору”.

Організаційний стержень Форуму – ГО “Твори Добропілля”, Центр “Донбас-Прикарпаття”, за підтримки Донецької та Івано-Франківської ОВА, в межах проекту Ради Європи “Полегшення доступу до прав людини й основних послуг для внутрішньо переміщених осіб та осіб, що повертаються в Україну”.

“Упродовж двох днів ми з вами обговорювали підтримку людей після евакуації, доступність послуг, безбар’єрність та співпрацю між установами та громадськими організаціями. Разом вивчали виклики й шукали рішення, які зможуть працювати на практиці”, – зазначила директорка Центру Світлана Фоміна.

На об’єднавчій силі українців, незламності та прагненні до спільної перемоги наголосили директорка Департаменту соціального захисту населення Донецької ОВА Олена Токарева та начальниця управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької ОВА Лілія Золкіна. 

Донецьку організацію з безбар’єрності представила Христина Демченко. Її чоловік ще в 2022 року пішов добровольцем на фронт та приєднався до лав ЗСУ, а вона з дітьми переїхала до Івано-Франківська.

Йшлося і про людські історії, які не знають географічних меж. На підтвердження – виступ Алли Василишин – лауреатки Миколаївського обласного мистецького конкурсу для людей з інвалідністю “Перлини півдня”, учасницю мистецького проекту “Мистецтво нескорених”, амбасадорку інклюзії та незламності. 

“Зі своїм майбутнім чоловіком Василем, уродженцем Прикарпаття, ми зустрілися у Криму, закохалися, пройшли через роки відстані і створили сім’ю, народили й виховуємо двох прекрасних дітей. Івано-Франківщина стала моїм другим домом”, – акцентувала поетеса. 

Алла Василишин зачитала два вірші: про толерантність, про ставлення до людей із обмеженими фізичними можливостями. Бо інвалідність – не перешкода навчанню, коханню та навіть танцям. 

А на сцені з пристрасними танцями – заслужені майстри спорту України, чемпіони світу та Європи зі спортивних танців на візках колісних – Сніжана та Володимир Керничні.  

Творча частина Форуму – про людей, їхні таланти, право бути почутими та можливість реалізовувати себе незалежно від життєвих обставин.

Інклюзивний танцювальний номер “Гімн українців” учасників організації “Слід” людей з інвалідністю міста Івано-Франківська підготувала хореографиня, чемпіонка України з естрадно-спортивних танців Єлизавета Гаркавець із Харкова. Ще одна нагода об’єднати зусилля, щоб необхідні послуги та можливості були доступні кожній та кожному, хто їх потребує. 
Мелодія так запалила присутніх, що під овації її повторили ще раз. Танцювали всі в залі!  

“Коли об’єднується енергія Карпат та незламний дух українського Донбасу, народжується сила, яку неможливо здолати. Цей номер – живий доказ того, що ми разом, ми чуємо одне одного й міцно тримаємось за руки від заходу до сходу”, – зазначили ведучі. 

Ще один танець продемонстрували заступниця голови Донецької обласної організації осіб з інвалідністю Ангеліна Скачко та фіналіст, призер всеукраїнських змагань, тренер зі спортивно-бальних танців Єгор Горішний. 

Жива нитка традицій

Наступний номер – про невидиму нитку, яка пов’язує нас із родиною, рідним краєм та одне з одними. Так можна означити перформанс “Жива нитка традицій”, який продемонстрували представниці ГО “Дружина воїна”. 

“Обряд “Просини”, який пропонуємо розділити сьогодні з нами, – це один із найколоритніших передвесільних ритуалів на Прикарпатті. Це дійство виходить далеко за межі фольклору. Воно символізує запрошення громади, об’єднання родів та благословення нової сім’ї. А в контексті нашого сьогоднішнього форуму – це символ гостинності, прийняття, творення спільноти та єдиного простору”, – розповіла  Мар’яна Процька, дружина військового вже 12-й рік. 

Відкрив перформанс в образі весільного старости ветеран російсько-української війни Юрій Николюк, який нині супроводжує побратимів у міській раді та грає за футбольну команду “Бартка”. Одягнений в унікальну сорочку-репліку, точно відтворену за автентичною вишиванкою Степана Бандери.   

У ролі чарівної нареченої виступила Роксолана, донька ветерана війни та активна учасниця молодіжного підрозділу ГО “Дружина воїна”. Сукня прикрашена старовинною гачкованою запаскою 30-х років з родини дружини військового Наталії Кушніренко.   

Роль чарівної дружки зіграла Юля Марковецька, донька ветерана війни, активістка молодіжного підрозділу ГО та майбутня модель. Яскрава шалянова спідниця доповнює автентичний кептарик її прабабусі. Старовинну сорочку з Коломийщини надала пані Ольга, дружина відомого писанкаря Олега Кіращука, який разом зі своїм сином стоїть на захисті України. 

Ще одна дружка – Софія Команіцька – теж із родини захисників. Дівчина – пластунка та активістка молодіжного підрозділу ГО “Дружина воїна”. Яскравий стрій із яскравою шаляновою спідницею та автентичним кептариком – із давньої колекції родини Марковецьких, переданий від її прабабусі з села Чагрів на Рогатинщині. 

“Дякуємо кожному, хто довірив свої родинні реліквії, аби ми змогли переплести спадщину з різних куточків України і відчути себе єдиною спільнотою, – наголосила ведуча Катерина Говера. – Дякуємо цими оваціями саме вам – незламним, сильним, стійким, але водночас з таким творчим і щирим представницям “Дружини воїна”.

Таким був другий день Форуму відновлення та можливостей. Представники громад приїхали не з рідних домівок, а з місць тимчасового перебування: де знайшли прихисток, тікаючи від війни. Багато хто втратив домівки. Квітучі міста й села зрівняні з землею. Донеччина, яка до війни була найбільшою за населенням областю України, нині у вогні. Їхня рідна земля стримує жорстокий натиск, приймаючи на себе основний удар ворога.

“Але, попри все, завдяки захисту наших воїнів, наших захисників, сьогодні в цьому залі об’єдналися голоси з усіх куточків України. І де б ми не були – наша сила в єдності! Бо всі ми — діти однієї великої, єдиної, неповторної, незламної української землі”, – підсумували вечір ведучі. 

За інформацією ОВА на Івано-Франківщині офіційно зареєстровано 111 060 внутрішньо переміщених осіб, серед них із Донецької області – 15 310, зокрема 700 осіб з інвалідністю. Є значна потреба в якісних соціальних і медичних послугах, реабілітації та комплексній підтримці. Особливої уваги потребують також ветерани з інвалідністю, які повертаються до цивільного життя та адаптуються до нових умов.

Людмила Стражник. Фото авторки