Вона складалася з семи приміщень: для забою великої рогатої худоби, забою свиней, холодильника, котельні з двома паровими котлами та компресорною дільницею з обладнанням для виготовлення холоду.
Крім цих приміщень на території бойні знаходились два господарських приміщення для утримання великої рогатої худоби та свиней перед забоєм та невелике житлове приміщення для постійного проживання сторожа бойні. Штатних працівників на бойні працювало 19 людей, де одноразово перероблялось 12 голів великої рогатої худоби та 12 свиней.
Ковбасні вироби не виготовлялись. Переробка м’яса на міській бойні проводилась горизонтальним способом, вручну. Штучний холод для холодильника виготовлявся за допомогою вуглекислотного компресора. В холодильнику були окремі приміщення для зберігання м’яса приватними особами.
За користування холодильником приватні особи сплачували магістру певну суму грошей. Крім того, на бойні виготовлявся штучний лід в кусках, який продавався літом господарям приватних магазинів. Прибуток міської бойні в 1933-1934 бюджетному році складав 192 тисячі злотих.
В 1939 році всі приміщення бойні були передані новоствореному м’ясокомбінату. 26 грудня 1944 року на м’ясокомбінаті почав видавати продукцію пиріжковий цех.
В 1945 році на Станіславському м’ясокомбінаті працювало 39 чоловік. Крім переробки м’яса великої та дрібної рогатоїхудоби, свиней була організована переробка м’яса свійської птиці та кролів, а також розпочалось виробництво ковбасних виробів. Асортимент ковбасних виробів становив 22 вида.
З 1965 року була проведена реконструкція Івано-Франківського м’ясокомбінату на додатково виділеній території, був побудований новий холодильник на 1200 тон одночасного зберігання м’ясопродуктів, була проведена реконструкція старого холодильника на 400 тон м’яса.
В 1987 році побудовано здоровпункт, в 1988 році – адміністративний будинок, їдальню та актовий зал, в 1989 році – прохідну, в 1994 році побудовано 3-х поверхове побутове приміщення. У 1998 році введений в дію консервний цех.
Комплекс колишньої бойні являється пам’яткою архітектури місцевого значення № 1111.
За матеріалами дослідника Ігоря Меніва
Читайте також на ПІК:
Читайте нас у тг