організаторки проєкту “На шапку” Людмила Лінник та Леся Качурова
У Франківську широко розвинена благодійність та волонтерство, існує багато фондів і громадських організацій, які працюють для того, щоб надавати різноманітну допомогу потребуючим, пише ПІК
Сьогодні наш журналіст поспілкувалася з відомими громадськими діячками міста Людмилою Лінник – волонтеркою проєкту «На_шапку», координаторкою Всеукраїнській платформи ДонорUА та Лесею Качуровою– головою громадської організації «Громадська ініціатива Галичини», директоркою БО «Фундація доброчинців».
Розмова вийшла цікавою та актуальною.
Пані Лесю, як виникла ідея вашого проєкту “На шапку” і в чому він полягає?
В 2017 –му році я потрапила на концерт «На шапку» у Києві, організаторами якого були Соня Сотник, Radio ROKS та благодійний фонд «Свої». Вони реалізували проєкт для підтримки переселенців. Коли я запитала, чи можна масштабувати цей проект в Івано-Франківську, кияни з радістю погодилися і навіть медійно нас підтримали. І вже чотири роки поспіль ми реалізовуємо “На шапку” в Івано-Франківську.
учасники проєкту
На які цілі ви збираєте кошти?
Мета збору коштів у нас завжди одна – допомога обласній дитячій онкогематлогії. Кошти збираються під час концертів, які відбуваються наживо – це основна вимога до усіх, хто бере в них участь . За чотири роки ми працювали на трьох локаціях: території ресторану «Гранд Америка», в Палаці Потоцьких та в середмісті біля скверу Міцкевича.
На запитання, звідки така цікава назва у проєкту відповіла Людмила Лінник:
Переважно, виступаючи на вулиці перед перехожими, музиканти кладуть капелюх, або футляр. Тому в авторів проєкту і виникла ідея назвати його «На шапку». До збору коштів ми залучаємо волонтерів. Є люди, що слідкують за нашими анонсами в соцмережах і спеціально приходять на концерти, а є випадкові перехожі, які просто почули музику, зупинилися, довідалися, що тут відбувається і зробили свою посильну пожертву у наші капелюхи.
Леся Качурова дуже детально відповла на запитання про зібрані кошти та їх використання:
В перший сезон було зібрано небагато, близько 21-ої тисячі грн, тому ми купили певні витратні матеріали для лікарні – медичні препарати, голки для біопсії, катетери, різні дріб’язки. А вже в другому сезоні 2019-го року ми зібрали 800-от тисяч грн і придбали веновізор – прилад, за допомогою якого скануються вени. Третій рік у нас був менш успішний, оскільки припав на розгар епідемії коронавірусу, тому концертів було мало. За кошти від цього сезону (10-ть тисяч грн) ми придбали медикаменти.
А як ішли справи проєкту в минулому році?
О, четвертий сезон став вдалим. Він проходив під гаслом: «Лікування можливе без болю та сліз». В ньому збирались кошти на наркозно-дихальний апарат для онкологічного відділення. Ми розуміли, що лише концертами не зберемо потрібної суми, бо обладнання надзвичайно дороге. Але завдяки активному інформаційному поширенню і розголосу, на нас звернула увагу благодійна організація з США і цей апарат нам просто подарували.
Але ми впродовж сезону дозбирали кошти в розмірі 140-ка тисяч грн і придбали монітор пацієнта. Зараз це обладнання успішно працює і дає можливість проводити болючі і важкі процедури дітям в медикаментозному сні: нікуди не треба забирати дитину, вона засинає і прокидається в мами на руках, а всі процедури вже позаду. Також в період міжсезоння ми проводимо благодійні онлай-ярмарки, коли виникають термінові потреби в онко-гематологічному відділенні
важливий подарунок для вдділення
Підсумовуючи цю тему, Людмила Лінник наголосила:
Наш проект «На шапку» – це не тільки про збір коштів, а й про культуру благодійності. Що мається на увазі? Ми завжди наголошуємо, що допомагати потрібно відповідально і там, де ви точно знаєте, що кошти будуть спрямовані в правильне русло, там, де є чітка звітність. Допомагати треба тим фондам і організаціям, яким ви довіряєте. Просто кинути в скриньку кошти, не знаючи, кому ти їх кидаєш, чи тицьнути кілька гривень жебракові на вулиці – це не про благодійність. Тому, будь ласка, перевіряйте всю інформацію, бо зараз, на жаль, багато історій про шахрайство і можна необережно спричинитися до злочинних дій таких людей.
Що ж робити, коли людина хоче пожертвувати кошти, до кого звертатися?
Ви можете жертвувати раз на рік, або регулярно, підключивши автоматичний платіж для перевіреного благодійного фонду, можете звернутися до друзів, чи волонтерів, які близькі до сфери благодійності і попросити в них рекомендації, можете допомагати адресно якійсь окремій людині, чи родині, але також треба пам’ятати, що ці люди повинні мати супровідного соціального працівника, чи волонтера, щоб комунікувати через нього.
“Допомагайте відповідально, допомагайте з розумінням того, що ви робите, тому що ваша «гривня» може як принести користь, так і нашкодити.”
Далі розмова пішла про донорство і п.Людмила розповіла нам багато цікавого:
Я більше десяти років є волонтеркою в донорському русі у напрямку донорства крові та її компонентів. І вже два роки займаюсь координаторською роботою на Всеукраїнській платформі ДонорUA. Це єдиний в Україні портал, на якому люди можуть зареєструватися, якщо їм потрібен донор, або, якщо самі хочуть ним стати і допомагати реципієнтам адресно. Тут працює ІТ-проект, який дає можливість кожному донору створити персональний кабінет, вести архів своїх кроводач, отримувати певні бонуси і бали в винагороду за своє донорство. Але, наша головна мета і стратегія діяльності спрямована на пропагування добровільного безоплатного донорства в Україні.
Ми зайшли на портал за посиланням https://donor.ua/ і побачили, що на сайті є абсолютно вся відкрита інформація українською мовою, законодавчі документи, медичні протоколи, протипокази, рекомендації.
Пані Людмило, як бачимо, у вас дуже щільний життєвий графік і відповідальні сфери діяльності. Чи дозволяєте ви собі відпочинок і хто є вашим натхненням?
Усміхаючись, вона відповіла:
Слова “відпочинок” немає у моєму лексиконі. Я не втомлююся повторювати, що моїм натхненням є люди. Надзвичайно прекрасні люди оточують мене щодня: моя сім’я, колеги, партнери по роботі, по волонтерству. Я весь час бачу великі вчинки великих людей і вони мене неймовірно мотивують і захоплюють, дають розуміння, що все, що робиться – це недаремно, бо ми рпрацюєио з людьми і заради людей!
світлини з проєкту “На шапку”
Розмову записала Руслана Гочіяєва-Шевчук
фото з соціальних мереж героїнь матеріалу
Читайте також:
- Благодійний концерт На_Шапку-2020. Рятуємо дітей разом (ВІДЕО)
- “Подаруй шанс дитині – здай кров”: франківців закликають стати донорами крові
- Супергерой за 10 хвилин. На Прикарпатті популяризують регулярне безоплатне донорство
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
