Передісторія
У серпні 1941 року тодішній Станіслав опинився у новоствореному дистрикті Галичина — п’ятому дистрикті Генерального губернаторства. Владу у місті перебрав на себе гауптштурмфюрер СС Ганс Крюгер, який утворив тут відокремлений підрозділ обласного управління поліції безпеки і СД.
12 жовтня 1941 року під час так званої «кривавої неділі» есесівці з Зіпо і Орпо за співучасті Української допоміжної поліції розстріляли близько 10 000–12 000 євреїв над поспішно викопаними масовими могилами на єврейському цвинтарі. Д-р Тененбаум із юденрату забажав загинути разом з іншими євреями. Розмах різанини був безпрецедентним.
Для вцілілих 20 000 євреїв через два місяці було офіційно створено Станіславське гетто, а 20 грудня 1941 року його було обнесено стінами.
Де розташовувалося гетто?
Перший і єдиний план гетто був частково намальований по пам’яті Йоахімом Нахбаром. Спочатку він був намальований від руки у 1977 році.
ПІК вдалося знайти його вигляд та розшифрувати цифрові позначення:
Умовні позначення на мапі:
- Єврейська поліцейська дільниця (сучасна вул. Бельведерська, 54)
- Місце для перебування затриманих (сучасна вул. Бельведерська)
- Масове поховання (в районі перетину вулиць Бельведерська – Північний б-р)
- Інфекційна лікарня (сучасний обласна психоневрологічна клініка №1, вул. Молинарська)
- Лікарня в гетто (розташовувалася на сучасній вул. Довга)
- Галицька вулиця – відділяла місто від гетто
- Старий єврейський цвинтар (старий цвинтар на сучасній вул. Незалежності, на території, де розташований «Космос»)
- Католицький цвинтар (сучасний Меморіальний сквер)
- Гестапо (сучасна будівля Головне управління нацполіції на вул. Сахарова)
- Залізничний вокзал
- Сінокіс
- Автомобільні ваги
- Центральна лікарня (сучасна Міська клінічна лікарня на вул. Мазепи)
- Новий єврейський цвинтар (в районі міського озера, зі сторони дачних масивів)
- Електростанція (на місці ПАТ «Прикарпаттяобленерго», вул. Індустріальна)
- Пошта (на сучасній вул. С.Стрільців, відділення «Приватбанку»)
Згодом, Нахбар створив наведену нижче комп’ютеризовану версію.
Детальніше – можна переглянути за посиланням – https://kehilalinks.jewishgen.org/ivano_frankivsk/Stanislawow/shpatsir.html
Гетто на сучасній мапі Франківська
Відтак, наклавши на сучасну мапу ми бачимо, що кордони гетто проходили теперішніми вулицями Галицька, Любомира Гузара (кол. Новгородська), П. Орлика, Короля Данила, далі попри колишній шкірзавод ( і замикалися річкою Бистриця Солотвинська.
Слідами гетто у сучасному Франківську
Чи найбільше гетто в Станіславові (нині – Івано-Франківську) асоціюють зі світлинами, на яких зображено центральний “шлюз” (вхід-вихід) гетто, що розташовувався в районі перехрестя сучасних вулиць Бельведерська – П.Олика – Любомира Гузара (колишня – Новгородська). Територія гетто охоронялая німецькою, українською та єврейською поліцією.
Ось як виглядає це місце сьогодні:
Напис на табличці: “Єврейський квартал. Проїзд та вхід заборонені”.
Містяни розповідають, що на будинку №18 по вул. Бельведерській колись була табличка, яка свідчила, що звідси починалось гетто. Але з часом вона безслідно зникла. Так само й зруйновано 2-х поверховий будинок (на фото – ліворуч з балконом). На його місці у 2000-х р. був популярний ресторан “Шансон”.
Загалом у гетто в Станіславові було три виходи-входи (“шлюзи”). Старі світлини із ними віднайти вдалося, а ось визначити їх сучасну локацію – досить проблематично.
“Площа Вандлера” в центрі гетто (Північний між вулицями Бельведерська та К. Данила)
24 серпня 1942 р. на цій площі відбулась подія, за якою В. Полєк назвав Станіслав «мертве місто».Тут була проведена “театральна” акція помсти за акт спротиву, що мав місце 24.07.1942, коли єврей побив поліцая-українця й облив його лице мідним купоросом. 1 200 осіб було розстріляно, спалено та живими кинуто в ями. Спочатку оголосили, що юденрат у повному складі повинен бути присутній на страті сім’ї людини, яка вчинила цей акт.
Але першою жертвою став голова юденрату Гольдштейн: спочатку його повісили перед приміщенням служби порядку на вул. Бельведерській, 54, а коли мотузка обірвалася – розстріляли. Двадцять службовців єврейської служби порядку повісили на ліхтарях уздовж вулиці Бельведерської по двоє на кожному. Їхні трупи, які не дозволяли знімати три дні, за задумом “режисерів” повинні були бути своєрідним попередженням жителям “мертвого міста”.
Після цього на площі Вандлера почався масовий розстріл євреїв. Усіх членів юденрату та їх сім’ї розстріляли разом з іншою тисячею невинних жертв. Загальна кількість єврейських жертв у результаті „акції помсти” складає 1020–1200 осіб.
“Млин Рудольфа” (колишній зерновий млин, будівля на сучасній вулиці Довгій)
До 1939 р. млин Рудольфа був одним із найбільш потужних у краї. З початку окупації міста тут розмістили близько тисячі євреїв, депортованих із Угорщини, частина з них померла взимку 1941–1942 рр. від голоду й холоду. Згодом нацисти сконцентрували у млині євреїв міста й округу, які не працювали, та з квітня до жовтня 1942 р. перетворили його на «млин смерті».
В’язні помирали від хвороб, голоду, виснаження й тортур. Лише з 12 до 19 квітня 1942 р. було замордовано більше 3-х тисяч євреїв, ще 600 – упродовж того ж року. Їх поховано на єврейському цвинтарі. На території цього млина під час акцій 1942-го було розстріляно й поховано близько тисячі євреїв. На цьому місці планується встановлення меморіальної дошки Пам’яті.
Шукайте також в рубриці “Ретро Івано-Франківськ”:
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
