Продовження – початок тут: Ретро Франківськ: як 80 років тому третина міста перетворилася на гетто. Частина 1.
Приводом “кривавої неділі” нібито став запланований на 22 жовтня приїзд до міста генерал-губернатора Франка і губернатора дистрикту Ляша. За словами В. Яшана (під час окупації був урядовцем у Станіславській окружній управі), гестапо провело розстріл для того, щоб «жидівські елементи, яким-небудь способом» не перешкодили цим «відвідинам міста». Однак, дещо сумнівним видається це твердження, що гестапо боялося якогось теракту чи стихійних заворушень. Навпаки, власне масовий розстріл міг спровокувати теракт. Насправді, на нашу думку, нацисти у такий спосіб вирішували проблему території та населення майбутнього гетто і продуктів харчування.
Всіх кого нашвидкуруч схопили, привезли на єврейське кладовище. Потрапила в їх число сім’я Ю. Фоєрмана, який у своєму щоденнику так описує процес розстрілу. «Головною брамою ввійшли ми на кладовище, де були вже тисячі людей; сиділи рядами на землі. З правого боку молоді українці (з баудінсту) закінчували копання величезної могили довжиною 60 м, шириною 20 м, глибиною 5 м Нам наказали сісти на землю і віддати, під загрозою розстрілу (кілька трупів уже було), золоті дорогоцінності, гроші, золоті авторучки і т. п. Збирали це, під їх контролем, євреї.
На кладовищі була українська поліція, шупо і гестапо. По ходу акції переконався, що це у них не вперше, і справа вже добре відпрацьована. Безперервно приводили нові групи людей. Встановили кулемет…
Потім розпочалася комедія. Сам шеф (начальник гестапо Крюгер. – Авт.) обходив і вимагав засвідчити, брав до уваги лише свідчення тих, хто у нього працював. Шупо спасало “своїх” працівників і тих, хто працював для війська. Відхилялися будь-які свідчення юденрату. Тих, хто засвідчений був добре, направляли до окремої групи; поставили коло неї спеціальну варту…
Ганс Крюгер
Шеф був ззаду, і я не мав уже можливості підійти до нього. І дивна справа, я прагнув, щоб якнайшвидше наступив кінець. Дружина не давала мені проте спокою: “Маєш сина, – сказала, – і маєш обов’язок рятуватися для нього, аби бути йому колись допомогою в житті”. Тим безперервним наполяганням вирвала мене з оціпеніння, так що, коли шеф підійшов, я звернувся до нього і нагадав йому, що роблю для нього план міста. Дозволив мені вийти з сім’єю і наказав прийти до нього на другий день вранці… В групі уцілілих було до 100 чоловік…
О першій годині розпочався розстріл. Наказано розібратися групами, зняти верхній одяг, до сорочки, і погнали до могили. Живих примушували стрибати в могилу. Четверо стріляло з кулемета по тих, що лежали в могилі: двоє німців і двоє українців. Деякі мали щастя, що в них добре попали; інші лишилися тільки пораненими, ці душилися, мучилися перед смертю. Вночі багато вилізло з могили і приповзло додому.
Фотографія членів єврейської громади на полі перед стратою у Станіславові
Втратив я тоді 9 осіб – найближчих родичів (батька, сестру з чоловіком і двома дітьми, братову з вісімнадцятилітньою дочкою). Сиділи на землі, без руху, скам’янілі і нечулі. Падав на нас мокрий сніг. Дивився на те, що навколо діялось, кілька разів мусив всією силою волі усвідомити собі, що це реальність, а не якийсь злий привид. Адже кидали до могили вагітних жінок, матерів з дітьми на руках і стріляли по них безперервно… Рятуватися серед тих людей спробував лише один. По дорозі до могили утік у поле і, попри погоню (вже були сутінки), втік. Ті, що стріляли, мінялися, пригощаючись у вільний час бутербродами.
Біля 6-ї години екзекуцію припинили і дозволили тим, хто уцілів, повернутися додому. Ледве зумів піднятися з землі. Протягом того дня став дідом. В 51 рік життя відчув, що є дідом. До тієї пори міг працювати так, як мав би 20 років. Не мав до того жодної сивої волосини, а в той день побілів на скронях…
Страчено тоді, за моїми підрахунками, 9 – 10 тисяч чоловік. Декілька поранених врятувалося. Тільки вранці стали засипати могилу. Описав вірно те, що бачив своїми очима, без жодних емоційних акцентів»24. А вже наприкінці свого щоденника, він, наводячи загальну кількість жертв у Станіславі й окрузі, каже, що на єврейському кладовищі було розстріляно й захоронено 8 тис. осіб.
Водночас В. Яшан у своїх спогадах пише, що «право стріляти жидів і не лише жидів, але взагалі всіх людей, належало виключно до гестапівців. Речі й майно знищених жидів списували і збирали окремі німецькі команди». І лише як допоміжні сили гестапо іноді залучало німецьку поліцію, німецьку жандармерію (шупо), угорців, а часом і українців.
За його словами, того дня було розстріляно приблизно 6 тис. євреїв. В акті ж обласної надзвичайної комісії із розслідування злодіянь нацистів, говориться, що 12 жовтня було розстріляно 12 тис. євреїв.
Таким чином, наведені джерела стосовно кількості жертв, значно різняться. Істину могла б встановити ексгумація останків. Однак надзвичайною комісією вона не була проведена, а лише зафіксовано в акті, що на єврейському цвинтарі оглянуто 458 могил (із них 32 – спільні), в яких поховано біля 100 тис. осіб. Крім того, було відзначено, що в окремих могилах було виявлено людські останки і попіл.
Акт ексгумації могил на території єврейського цвинтаря м.Станіслав.
Стосовно попелу, то відомо, що із січня 1944 р. до 25 березня 1944 р. на цвинтарі, який загородили масивним парканом, працювала під наглядом гестапівців спеціально привезена бригада арештантів євреїв із Янівського концтабору у Львові. Вони викопували трупи з ям і спалювали в спеціально привезених печах. Попіл просіювали, а кістки – перемелювали. Чи нацисти шукали в цих могилах вироби із золота, чи знищували сліди своїх злодіянь – не відомо. Можливо, і те, і друге.
За матеріалами Ігоря Андрухіва
Далі буде…
Читайте також:
- Ретро Франківськ: які назви мали вулиці міста під час німецької окупації (ФОТО)
- Ретро Франківськ: як в 1941 році влада перейшла до рук німців (ФОТО)
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
