«Ситуація складна, але ми тримаємося та переможемо»: думки прикарпатців про вимкнення електрики

Буває, що світла немає по кілька годин. У декого й по кілька разів у день вимкнення, а в когось — рідше. Такий стан справ викликав шквал обурень у соцмережах, на вулицях, у приватних розмовах. Журналістка ПІК поцікавилася у людей з різних міст, містечок та сіл Прикарпаття, що вони думають про вимкнення електрики, та, що роблять, коли немає світла.

Василь Добрянський, письменник, живе у Богородчанах:

Живу в центрі містечка, біля поліції. Світло вимикають протягом доби кілька раз – вночі, зранку і вдень – на 3-4 години. Пишу за комп’ютером, тож таке вибиває з ритму. Певне, доведеться переходити на ручку й папір. Нічого. В старовину саме так і працювали автори. Люди дратуються, але розуміють, що москаль спеціально тисне на побут, щоб вивести нас із рівноваги. Але це йому не вдасться, оскільки наші рідні чоловіки захищають нас на фронті. А там їм набагато важче. Війна вимагає жертв і терпіння. Перемагає народ, а не наявність чи відсутність електрики. У другу світову війну воювали без електрики. Ми стаємо частиною історії. Кращою її частиною!

Марина Дидяк, працівниця Вигодської селищної ради, проживає в місті Долина:

У на світло вимикають часто. Люди обурені. У всьому звинувачують владу, буцімто влада мала б розв’язувати проблему: чому одним вимикають часто, а іншим взагалі не вимикають. Проте є і люди, які  адекватно реагують на такі необхідні кроки, як вимкнення світла. Я коли немає світла вдень, працюю на заздалегідь заряджених гаджетах. Коли немає світла увечері, займаюсь спортом, або відпочиваю. Для освітлення використовую свічки.

Надія Руско, кандидатка філософських наук, релігієзнавиця, живе у селі Підмихайля на Калущині

Вимикають майже, кожні 4 години. Але жителі Підмихайля не нарікають, навіть починають помалу звикати. Ну і то вже графік такий виробився, якщо ввімкнули світло: треба встигнути попрасувати, помитися і просушити голову, попрати та ін. Коли немає світла, я молюся, або читаю книжку. Сусіди кажуть, що з дітьми грають в театр тіней. Дехто купив  генератори, і не відчуває дискомфорту. Словом, усе індивідуально. Більше люди переймаються не через те, що немає світла, а через відсутність Інтернету. Адже, коли  нема світла, то в селі практично нема й Інтернету.  До речі, пережити відсутність світла у селі легше, тому що люди мають каміни, пічки, палять дровами. Тому тепло є, їжу теж можна варити. Але це з тими незручностями, які мають наші захисники, відсутність світла  взагалі не зрівняти.

Дмитро Стефлюк, пенсіонер, голова громадської організації «Всеукраїнське товариство «Гуцульщина», проживає на Верховинщині:

Верховину і Верховинщину часто відключають від світла. Практично 2-3 рази в добу на 4-6 годин. Людям це незручно, але більшість розуміють, що це — війна. Без світла я почуваю себе погано, але сподіваюся та вірю, що скоро буде мир та перемога.

Ольга Гринюк, мати вояка, керівниця фольклорного колективу «Розмай»,  живе у селі Гринівці на Тлумаччині.

Більшість людей у нашому селі ставляться  до вимкнень із розумінням. Але є і такі, які нарікають на ситуацію. У Гринівцях буває так, що вдень жодного разу не вимикали світло, і ми дякуємо за це ЗСУ та енергетикам. Скажу таке: ми — українці, сильні та незламні, для нас головне перемога та мир. А зі світлом все налагодиться!

Христина Осташ, рієлторка, художниця, мати 5 дітей, живе в Івано-Франківську:

Діти перші дні плакали блукали по квартирі й нервували. Було дуже складно морально і фізично. Найгірше у нас з онлайн навчанням. Воно майже неможливе, бо з Інтернетом проблеми, коли нема світла. Також у нас індивідуальне опалення і відповідно, коли немає світла понад 9 годин, все вихолоджується. Воду треба гріти. Добре, що газ є. А ще ми купили по шалених цінах лед-світильники, які одні працюють від паввербанку інші підзаряджаються, коли вмикають електрику.

Ну із підбадьорливого: коли нема світла, ми розкладаємо великий диван, і нас семеро лягаємо на нього та граємо різні ігри. Коли завжди була електрика, то такого ми якось не робили. Також ми тепер усвідомлюємо, що посуд можна помити вночі, попрати понад ранок, та й домашні завдання діти не завжди можуть виконати. Але…через ігри вони можуть також отримувати знання, досвід. Скажімо, ми граємо у «міста», і так вивчаємо географію. Ситуація складна, але ми тримаємось.

Записала: Сабіна Ружицька