Вулиця Коперника в Івано-Франківську – одна з найкрасивіших та найзатишніших у середмісті Івано-Франківська. Старовинні та осучаснені котеджі, доглянуті присадиби, оновлена дорога – якраз нещодавно забрукована.
Та цю ідилію псує місце на розі з вулицею Лепкого. Й не тільки – хуліганськими графіті, але й суцільними заростями.
І це не просто кущ, який так гарно розцвів наприкінці літа, а одна з інвазійних рослин. Її Google-пошуковик за знімком ідентифікував як рейнутрію японську, відому ще за назвою як гірчак японський – один із найагресивніших загарбників місцевої флори. Вона так само утворює непролазні хащі уздовж річок та доріг Прикарпаття.
“Рейнутрія японська та сахалінська зустрічається на узбіччях доріг, залізничних насипах і пустирях, – читаємо у Вікіпедії. – Має потужну кореневу систему, яка руйнує асфальт, фундаменти та укріплення берегів. Дуже важко викорінюється, оскільки здатна проростати навіть із маленького шматочка кореневища”.
Тобто якщо цей кущ не знищити, невдовзі кореневище може зруйнувати нову бруківку та добратися до найближчих фундаментів.
Наразі на інформацію зі світлиною нашого кореспондента, надіслану через месенджер сторінки “Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради” у Фейсбуці, редакція відповіді не отримала.
Гірчак японський належить до групи інвазійних (чужорідних) рослин та є серйозною проблемою для екосистеми Івано-Франківщини. Вони швидко витісняють аборигенні види, виснажують ґрунти та створюють загрозу для інфраструктури й здоров’я людей. Очевидно, кущ розрісся із маленького корінчика, занесеного на вулицю Коперника під час ремонту разом із річковим піском чи камінням.
Очевидно, таким же чином укоренилася поруч на вулиці Коперника ще одна інвазійна рослина – черемха пізня, кущ із овально-еліптичними листками з чітко вираженим жилкуванням та зубчастим краєм. На відміну від нашої місцевої черемхи звичайної, цей вид є небезпечним чужинцем.
- Рослина походить із Північної Америки, була завезена до Європи як декоративна та лісогосподарська культура. Її плоди масово пожирають та розносять птахи, через що вона легко дичавіє й виходить за межі садів та парків на вулиці й у ліси.
- Вона створює дуже густий підлісок, затінює ґрунт і виділяє через коріння та опале листя речовини, які гальмують ріст інших рослин та сіянців дерев. У багатьох країнах Європи її називають “лісовою чумою”. Листя та пагони містять ціаногенні глікозиди, які при в’яненні можуть бути токсичними для тварин.
А це вже русло Бистриці Надвірнянської в Івано-Франківську. Перший знімок зроблений торік, а другий – уже цьогоріч. На обидвох світлинах – ще одна інвазійна рослина – розрив-трава залозиста.
“На фото чітко видно розростання розрив-трави залозистої, – видав інформацію Google-пошуковик. – Хоча на перший погляд густа зелень здається корисною для утримання ґрунту, у випадку з інвазивними видами (зокрема з розрив-травою) це потенційна загроза, а не захист. На відміну від місцевих верб чи багаторічних дернових злаків із потужним корінням, розрив-трава – однорічник із поверхневим корінням. Вона не здатна міцно утримувати береговий ґрунт чи каміння”.
Восени розрив-трава повністю відмирає, залишаючи береги оголеними. Під час весняних паводків або сильних злив незахищений ґрунт легко вимивається, що призводить до руйнування берегової лінії. Вона швидко захоплює площу, заглушаючи місцеві кущі та багаторічники, які справді захищають береги від розмивання.
- У період активного вегетаційного росту влітку зелена маса трохи сповільнює поверхневий стік води та слугує медоносом для комах. Проте цей короткостроковий ефект повністю перекреслюється шкодою для екосистеми та берегоукріплення під час паводків.
Ось наукові публікації, де досліджено саме цей механізм – як розрив-трава залозиста впливає на ерозію берегів та екосистему річок.
- Coakley & Petti (2021) – Biology. Назва огляду: “Impacts of the Invasive Impatiens glandulifera: Lessons Learned from One of Europe’s Top Invasive Species”.
- Узагальнення багатьох досліджень показує, що осіннє відмирання великих заростей розрив-трави дестабілізує берегову лінію річок, збільшує ризики змиву ґрунту під час повеней та погіршує якість води через надмірний занос органіки.
- Čuda et al. (2017) – Diversity and Distributions. Назва дослідження: “Floods affect the abundance of invasive Impatiens glandulifera and its spread from river corridors”.
- Досліджено двосторонній зв’язок: повені не лише змивають незахищені береги, але й слугують головним фактором розселення насіння розрив-трави вниз за течією, через що вона ще швидше захоплює нові прибережні території.
Поширеною інвазійною рослиною Прикарпаття є й борщівник Сосновського. Зустрічається на пасовищах, луках, покинутих землях та узбіччях доріг. Сік цієї рослини містить фурокумарини, які роблять шкіру надзвичайно чутливою до ультрафіолету, спричиняючи сильні хімічні та сонячні опіки.
“Просимо власників земельних ділянок у разі виявлення борщівника Сосновського своєчасно вживати заходів для його знищення до періоду цвітіння, – закликали ще у травні в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради. – Для боротьби з рослиною можна застосовувати скошування, викопування кореневої системи, а також обробку дозволеними засобами захисту рослин. Ваша відповідальність і небайдужість – це внесок у безпечне середовище, здоров’я людей і збереження природного балансу громади”.
Великого клопоту зарослі борщівника Сосновського завдають не тільки комунальникам, а й дорожникам. Тим-то боротьба з ним триває від весни до осені.
У Вікіпедії читаємо, що до поширених на Прикарпатті інвазійних рослин відносять також золотушник канадський, амброзію полинолисту, яка є сильним алергеном під час цвітіння. Серед деревних видів інвазійними є клен ясенелистий та робінія звичайна (біла акація).
Цікаво дізнатися й про певні корисні властивості інвазійних рослин. Приміром, молоді пагони рейнутрії використовують у кулінарії як ревінь. Кореневища – одне з найбагатших природних джерел ресвератролу – потужного антиоксиданту.
Борщівник Сосновського колись культивували як соковиту кормову культуру для силосу для худоби.
Розрив-трава залозиста є чудовим медоносом. А мед з білої акації – один із найцінніших, найпрозоріших і найсмачніших сортів.
“Незважаючи на ці плюси, екологічна шкода від швидкого розростання більшості з цих інвазійних видів суттєво перевищує їхню користь, тому їхнє навмисне культивування заборонене або вкрай небажане”, – читаємо у Вікіпедії.
А дізнатися більше про перелік інвазійних рослин можна на сайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства. За посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/l553362 знайдемо Наказ “Про затвердження Порядку віднесення видів рослинного та тваринного світу до інвазивних (інвазійних) чужорідних видів”.
Людмила Стражник. Фото авторки та з архіву Служби відновлення в області.
У нацпарку Гуцульщина знайшли червонокнижний гриб Свиняче вухо (ФОТО) – ПІК ПІК
Шкідники та хвороби: чим обробити яблуні, груші та виноград в серпні ПІК
Стрімко поширюється: на Франківщині борщівник росте у майже пів сотні громад – ПІК ПІК
Оперативні новини у TELEGRAM
