Ми розповідали про те, як ще шкільну мрію франківчанки побувати в Японії реалізував її син-ліцеїст Олександр.
Але на цьому японські дивовижі не закінчуються. Тож пропонуємо й далі зануритися у світ цієї далекої країни. І розпочнемо з того, що шокувало найбільше.
Країну постійно трясе, а вона будує хмарочоси
“Ми багато читали й чули про землетруси, але щоб відчути, так би мовити, на власній шкірі – то стало цілковитою несподіванкою та стресом, – розповідає Олександр, який цього літа разом із мамою подорожував до Японії. – Так, розуміли, що в них там постійно землетруси, але ти, напевне, їдеш і не думаєш, що лихо застане саме тебе. Правильно? А таке сталося. Ми спали, коли на телефон прийшло повідомлення на українській та японській мовах із застережливо-лякаючою картинкою. Короткі попереджувальні гудки – ніби писки. Усе навкруги затремтіло, як у тамбурі поїзда”.
Була друга година ночі. Спросоння важко второпати, як діяти. А нічого не треба робити. Накритися ковдрою з головою, відчинити двері у квартиру, бо можуть заблокуватися. І подалі від речей, що можуть впасти.
“У нас 12-бальна система вимірювань землетрусів, у них вона семибальна, називається “шкала Шиндо”. То 5 і 6 ще діляться на 5-, 5+, 6-, 6+. В ту ніч було 5-, руйнувань наче не сталося, хоч наш семиповерховий будинок помітно хитався. Уже пізніше вдень ми їхали до Кіото, то поїзди затримувалися, бо перевіряли колію – чи немає чогось надзвичайного. Саме в цей день руйнувань не було, – згадує Сашко. – А вже якщо 5+, то можуть падати шафи, тумбочки: тієї ночі в нас просто ними стукало. І може впасти там, ну не знаю, книжка з полки, отаке. До речі, навіть сушка для посуду прибита до стільниці. Напевно, з цим і зв’язано, щоб не посунулося. Так само сходи зовні будинку: очевидно, для легшої евакуації. У нас такий спокійний райончик був, будинки до семи поверхів. А як там у висотках із безпекою – справді цікаво. Такий досвід лякаюче-цікавий для нас, українців, які щодня живуть у стресі. Мабуть, варто повчитися готовності до надзвичайних ситуацій”.
Біля житлових будинків – не автомобілі, а сотні велосипедів
Столиця Японії дуже велика та різна. Скажімо, район вокзалу надзвичайно затишний. До речі, Сашковій мамі дуже сподобалось: казала, що там би жила, бо дуже красиво, такі всі будиночки гарненькі, чепурненькі. Багато зелені. Біля житлових будинків – не автомобілі, а сотні велосипедів.
За відкритою інформацією, саме в цьому бізнесовому районі якраз зараз споруджують найвищий хмарочос на 390 метрів. Мова йде про Torch Tower (Вежу Торч) у Токіо, яка зводиться в бізнесовому районі Отематі / Маруноуті (біля станції “Токіо”. Проектом передбачено 63 поверхи.
- Після завершення будівництва у 2027–2028 хмарочос стане найвищою будівлею в Японії, обігнавши нинішнього лідера – Azabudai Hills Mori JP Tower (325 м).
- Torch Tower – це багатофункціональний комплекс. Нижні та середні поверхи планують відвести під офіси високого класу, торгові площі, ресторани та великий зал для заходів. На верхніх поверхах передбачено розмістити розкішний готель Dorchester Collection.
- Найвищі поверхи та дах – це оглядовий майданчик з відкритим садом Sky Hill, звідки відкриватиметься вид на Токіо та гору Фудзі.
- Район Маруноуті/Отематі розташований прямо перед Імператорським палацом. Це фінансово-діловий центр Токіо, де розміщені штаб-квартири найбільших корпорацій та банків Японії.
- Будівля названа Torch Tower (“Вежа-Смолоскип”), оскільки за формою та вечірнім підсвічуванням її верхня частина нагадуватиме палаючий смолоскип, який “висвітлює Японію”.
- Для спорудження будівлі такого масштабу в сейсмоактивній Японії використовуються найсучасніші технології віброгасіння та надміцні конструкції, які роблять її укриттям під час можливих землетрусів.
“Ну як це – країна землетрусів – і висотки… Там же кожного дня фіксують землетруси! Для мене це диво, – роздумує Олександр. – От біля нашого будинку телевежа: ми були на оглядовому майданчику – якраз перед землетрусом: о дев’ятій вечора звідти повернулися, а вночі стався землетрус. А вежа стоїть!”.
Отак тут усе поєднується: високі технології та архаїка. На вулицях досі – телефонні будки.
Унікальний синтез філософії, естетики та зв’язку з природою
На цьому японські дивовижі не вичерпуються. Приміром, Олександр розповідає про старовинні буддистські храми. Там скриньки стоять. Кидаєш пожертву 100 єн богам і трясеш баночку – витягуєш номерок і відкриваєш ячейку з передбаченням.
“І тут є два варіанти: якщо твоє передбачення добре – ти залишаєш його собі. Якщо погане (є й такі, виявляється), то натягнуті мотузки в самому храмі. Ти прив’язуєш на ту мотузку, і там написано, що боги будуть молитися за тебе, щоби відвернути зло і привернути добро. Ми взяли, – усміхається Сашко. – У нас були добрі передбачення, на щастя. Але ми це спробували, так. Ну, цікаво просто”.
Особлива й традиційна японська архітектура. Це унікальний синтез філософії, естетики та глибокого зв’язку з природою. Вона сформувалася під впливом синтоїзму, буддизму та природних умов – сейсмічної активності, вологого клімату та великої кількості лісів.
- Будівлі не панують над ландшафтом, а є його продовженням. Краса в простоті, недосконалості, природності та плинності часу. Замість яскравого штучного освітлення цінується м’яке напівпрозоре та гра тіней углиб приміщення.
- Зовнішні або внутрішні розсувні двері з дерев’яною рамою та напівпрозорим папером васі пропускають м’яке світло.
- Мати з пресованої рисової соломи, обтягнуті плетеною тростиною, слугують модульною одиницею вимірювання площі кімнат.
- Широкі карнизи дахів захищають дерев’яні стіни й паперові вікна від частих злив та палючого літнього сонця.
- Дерев’яний коридор-веранда навколо будинку слугує буферною зоною між внутрішнім простором і садом.
- Буддійські храми зазнали впливу китайської архітектури та характеризуються багатоярусними дахами, яскравим декором і наявністю високих пагод.
- Японія розташована в зоні високої сейсмічної активності, тому традиційне будівництво адаптувалося до землетрусів. Дерев’яні елементи з’єднуються складними пазами без використання металевих цвяхів, що дозволяє конструкції гнучко деформуватися під час поштовхів, не руйнуючись.
- У багатьох храмах-пагодах використовується масивна центральна колона, яка підвішена або вільно стоїть у центрі споруди. Під час землетрусу вона коливається у протифазі до всієї будівлі, гасячи інерцію.
“Я ще дуже хотів побачити життя мавп у живій природі, і моя мрія здійснилася, – додає Олександр. – Ми побували в Парку Іватаяма (Arashiyama Monkey Park Iwatayama) у Кіото. Цікавий тваринний світ. Мавпам не можна дивитися в очі, бо можуть накинутись: задля безпеки люди були в клітках”.
Гори – як наші Карпати, а замість сосон там росте бамбук. Надзвичайної краси великі метелики.
Японія стає ближчою
До слова, у вересні відбулися Дні Японії у Львові. Організатори цієї культурно-освітньої події якраз і прагнули ознайомити жителів та гостей міста із традиційним та сучасним мистецтвом, історією, філософією та побутом Японії. Захід організували спільно Українсько-Японський центр, місцева влада, культурні осередки та громадські організації.
- Основні напрями та події програми – традиційні ремесла ікебана та орігамі: майстер-класи з аранжування квітів та складання фігур з паперу.
- Чайна церемонія – демонстрація ритуалу приготування та споживання чаю матча.
- Каліграфія (Шодо) – показові виступи майстрів та можливість написати власне ім’я японськими ієрогліфами.
- Кімоно – презентація традиційного японського одягу, майстер-класи з правильного одягання (кіцуке).
- Бойові мистецтва (Будо) – показані виступи та відкриті тренування з Кендо, Айкидо, Дзюдо, Карате та Кюдо (стрільба з лука).
Були представлені сучасна культура та розваги: Аніме та Манґа – лекції про історію японської анімації. А ще – покази фільмів та кіберспортивні турніри, дефіле учасників у костюмах персонажів японської поп-культури, концерти із використанням традиційних інструментів (кото, шякухачі, тайко) у сучасній обробці, лекції про філософію (Ікігай, Вабі-сабі), японську архітектуру, садово-паркове мистецтво та інновації.
Цікавими вийшли й презентації освітніх програм, стажувань та вивчення японської мови, дегустації та майстер-класи з приготування суші, рамену, солодощів ваґаші.
“Тож Японія стає ближчою і доступнішою. На цьому ми якраз і переконалися. Адже кожна подорож – це не тільки естетичне задоволення, а й можливість особистісного росту, пізнання нового. І наша українська молодь дедалі частіше демонструє готовність іти в ногу з технологічним світом – через вивчення іноземних мов, освоєння нових технологій, освіту. Україні треба сучасних нових людей та ідей!”, – підсумовує герой нашої оповіді ліцеїст Олександр.
Людмила Стражник. Фото Олександра.
