На війні проти росії загинув Роман Максимюк — уродженець Прикарпаття, колишній півзахисник київського «Динамо», «Дніпра», «Волині» та національної збірної України.
За свою футбольну кар’єру він виступав в Україні й за кордоном, здобував національні трофеї та працював тренером. Восени 2022 року Максимюк долучився до Збройних сил України.
Від січня 2025-го його вважали зниклим безвісти, а в жовтні 2026 року загибель підтвердили за результатами ДНК-експертизи.
Дитинство на Прикарпатті та перші кроки у футболі
Роман Максимюк народився 14 червня 1974 року в селищі Битків на Івано-Франківщині. Футболом почав займатися ще в дитинстві — тренувався в дитячо-юнацькій спортивній школі Надвірної.
Саме на Прикарпатті формувався як гравець, перш ніж перейти на професійний рівень. У перші роки виступав за місцеві команди, зокрема надвірнянський «Бескид», а також чортківський «Кристал».
Згодом Максимюк опинився в івано-франківському «Прикарпатті». У дорослому футболі на рівні української Вищої ліги він дебютував 25 липня 1995 року в матчі проти сімферопольської «Таврії», який завершився перемогою прикарпатців із рахунком 4:3.
У середині 1990-х Максимюк поступово заявляв про себе як про перспективного півзахисника. Його гра привернула увагу фахівців, що відкрило шлях до виступів за клуби за межами Івано-Франківщини.
«Зеніт», «Динамо» та перші великі трофеї
Наступним важливим етапом у кар’єрі Максимюка став перехід до петербурзького «Зеніта», де він виступав у 1998–1999 роках.
У 2000 році Максимюк перейшов до київського «Динамо». Тоді команду очолював Валерій Лобановський.
Конкуренція за місце в основному складі була серйозною, проте сезон 1999/2000 став для футболіста одним із найуспішніших за кількістю командних досягнень.
Разом із киянами він став чемпіоном України та володарем Кубка України. Про ці здобутки згодом нагадував і сам клуб, повідомляючи про загибель колишнього гравця.
Виступи за збірну України
У 1998 році Максимюк дебютував у національній збірній України. Перший матч за головну команду країни він провів 19 серпня проти збірної Грузії. Українці перемогли з рахунком 4:0.
Упродовж 1998–2002 років півзахисник зіграв за збірну п’ять матчів. Це був період, коли він виступав на клубному рівні за різні команди й боровся за можливість представляти Україну в міжнародних поєдинках.
Хоча в національній команді Максимюк не провів десятки матчів, сам факт виступів за збірну став важливою частиною його футбольної біографії.
«Дніпро», «Волинь» та завершення ігрової кар’єри
Після київського «Динамо» Максимюк продовжив кар’єру в дніпропетровському «Дніпрі», де виступав на початку 2000-х років. У цій команді він отримував більше ігрової практики.
Разом із «Дніпром» футболіст двічі здобував бронзові нагороди чемпіонату України — у сезонах 2000/2001 та 2003/2004. За даними футбольних статистичних ресурсів, у складі дніпрян він провів понад 80 матчів у чемпіонаті.
У 2005 році Максимюк перейшов до луцької «Волині». Там він провів кілька сезонів, ставши одним із клубів, із якими пов’язана значна частина його професійної кар’єри.
Згодом футболіст грав за казахстанські «Атирау» та «Казахмис», а також одеський «Чорноморець». У 2011 році він знову виступав за «Волинь», після чого завершив професійну ігрову кар’єру.
Після футболу працював тренером
Завершення ігрової кар’єри не означало для Максимюка остаточного відходу від футболу. Він спробував себе в тренерській роботі, зокрема співпрацював із молодіжними командами «Волині» та рівненським «Вересом».
У січні 2017 року Максимюк очолив ФК «Тернопіль». Цей етап став продовженням його роботи у спорті вже поза футбольним полем.
Водночас після завершення професійної кар’єри його життя складалося непросто. У публікаціях про колишнього футболіста згадували фінансові труднощі та роботу вантажником в одному із супермаркетів Луцька. Цей період був значно менш публічним, ніж роки виступів за відомі клуби.
У 2022 році долучився до ЗСУ
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Максимюк восени 2022 року добровільно вступив до лав Збройних сил України.
Він служив у 25-й Січеславській повітрянодесантній бригаді Десантно-штурмових військ. За оприлюдненою інформацією, був навідником, а також виконував завдання у складі мобільної вогневої групи, яка боролася з російськими повітряними цілями.
Згодом військовослужбовця перевели з Луцька на Харківський напрямок.
30 січня 2025 року Роман Максимюк зник безвісти під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. За наявною інформацією, це сталося під час виходу з оточення.
Відтоді родина чекала на звістку про його долю. Понад рік Максимюк мав статус зниклого безвісти.
Акцію на честь Максимюка у червні 2025 року провела збірна України: перед товариським матчем з Канадою «синьо-жовті» зробили командне фото з його військовим кітелем та футболкою «Волині», за яку Роман провів найбільше матчів у клубній кар’єрі.
«Він був чоловіком, татом, сином, другом»
16 жовтня 2026 року Віра Максимюк повідомила про загибель чоловіка. У своєму дописі вона подякувала всім, хто підтримував родину, допомагав із пошуками та не втрачав надії на його повернення.
«Прошу пам’ятати мого Рому. Він був не просто зниклим безвісти. Він був чоловіком, татом, сином, другом. Людиною, яку любили й чекали», — написала дружина.
Читайте в ПІК:
Оперативні новини у TELEGRAM
