Вишивальния Ірина Струннікова – раніше вихователька дитсадка, а сьогодні чудова майстриня з Івано-Франківська, вишила 59 філігранних копій картин світових класиків художнього мистецтва.
Сьогодні, 10 листопада, — день вишивальниці. Вишивка в наш час – це не просто мистецтво, а й спосіб заробити грошей, відпочинок і навіть своєрідна терапія. Для 76-річної Ірини Струннікової— вишивка це життя. Жінка не просто «малює» голкою, а шедеврально копіює картини всесвітньовідомих художників. Про творчі таємниці вишивкомалювання жінка розповіла журналістці ПІК.
«Я з родини військового та лікарки. З дитинства знаю, що таке порядок, постійна наполеглива праця та любов до прекрасного, зокрема художнього мистецтва. Вишивала я з мамою та сестрою. Але це були звичайнісінькі картинки, скатертини, серветки, подушки. Згодом вишивала менше, бо родина, робота, малі діти, словом, клопоти, як у всіх», – розповідає пані Струннікова.
Та любов до художнього мистецтва у жінки була завжди. Вона з чоловіком наполегливо і ретельно колекціонували великі альбоми з репродукціями картин світових художників, збірок світових музеїв.
«А в 1996 – 1997- роках, коли сиділа з онучкою, захотіла перенести на полотно картини, які бачила в альбомах», – пригадує вишивальния.
Одна за одною з’являлися ескізи з творчості Мікеланджело Буонарроті, Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Рембрандта Харменса ван Рейна, «Поцілунок» Густава Клімта, «Інфанта» Дієго Веласкеса, «Дівчина в хустці» Олексія Веніціанова. А також «Весна» із серії «Чотири пори року» Франсуа Буше, «Дівчина із сережкою» Яна Вермеєра, «Графиня Луїза де Оссонвіль» Жана Огюста Домініка Енгра. Загалом жінка вишила 59 копій світових шедеврів.
Схеми Ірина Струннікова замовляє у столиці, нитки купляє китайські, полотно—українське, волинського виробництва.
На одну картину витрачає від 2 місяців до 1,8 року, в залежності від розміру, палітри кольорів та складності вишивки.
“Зараз я вишиваю «Сцени з римського карнавалу» Пімена Орлова, на якій буде понад 200 кольорів ниток”, – з нахненням каже пані Ірина.
Роботи жінки дивують мистецтвознавців та художників, адже вишиті полотна філігранно.
“Знаєте був навіть курйозний випадок, — з усмішкою розповідає вишивальниця. — Коли одного разу до мене приїхала швидка допомога, то медики очей не могли відвести від картин, бо думали, що вони — намальовані. Усе запитували, хто ж у мене такий художник талановитий? Воно, звісно, добре, що вони вишивками так захопилися, проте мені треба було надавати допомогу. На щастя, все обійшлося, допомогу мені надали. Але медики ніяк не могли повірити, що картини—вишиті».
Коли пані Ірина вишиває, то каже, що всі негаразди та біди відступають. Майстриня забуває про погане, і думає про прекрасне, як то кажуть, про вічну силу мистецтва.
«Коли ти за роботою, то згодом здається, що ці обличчя оживають. Із ними хочеться розмовляти. Згодом вони наче починають жити кожне своїм життям», – каже майстриня.
Глядачі стверджують, що вишита класика Ірини Струннікової має надзвичайно потужний енергетичний заряд добра. Вишивки пані Ірини нині є в багатьох приватних колекціях США, Німеччини, Ізраїлю та в десятках міст і містечок в Україні.
Злата ЛЕМІШ.
Фото Злати Леміш та з архіву Ірини Струннікової.
Читайте також:
2D художник з Прикарпаття здобув першість у міжнародному челенджі
Богдан Татарчук із Тлумача: «Писання пейзажів рятує від депресії та недуг»
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
