Івано-Франківськ

Ретро Івано-Франківськ: 114 років тому сталася найбільша крадіжка в історії пошти (ФОТО)

На початку грудня 1906 року в Станіславові сталася найбільша крадіжка за вісімдесятилітню історію існування тогочасної пошти.

furgon pocztowy big 0

Дорогою від поштамту через філію (тепер Дністровська, 2) до відділення на станції з поштового воза зник мішечок з 28 грошовими переказами на суму 54 612 корон.

Через таємниче зникнення поліція заарештувала двох візників, які займалися інкасацією поштових пакунків із головного бюра цісарсько-королівської пошти до поштового відділення на залізничному двірці.

«12 грудня між шостою та сьомою годиною вечора під час перевезення грошових посилок з головного поштового управління на вулиці Липовій (нині – Шевченка) через філію на вулиці Газовій (Дністровська) до поштового відділення на залізничному двірці, зник зі скриньки, поміщеної під козлами поштового диліжансу, опломбований мішок із 28 грошовими переказами на загальну суму 54 тисячі 612 корон 13 сотників», – повідомляла місцева газета Kurjer Stanisławowski.

poshta   gazeta

Як писав краєзнавець Богдан Скаврон, 12-го грудня звідкись із вулиці Липової, яка вела від міського парку до середмістя, поштовий диліжанс, на козлах якого сидів візник Остапчук, вирушив до поштового відділення на вулиці Газовій (приблизно в околицях нинішнього Центрального ринку).

«О 6.30 бричка під’їхала до цієї філії, Остапчук (візник) зголосився у відділення, після чого візник з філії Ян Бабіїв у супроводі працівниці пошти панни Якубше вийшов із ключем до транспорту, відімкнув скриньку і вклав туди ще три мішечки з грішми й один – із листами, після чого скриньку було замкнуто», – детально описував Kurjer Stanisławowski процедуру поштового відправлення.

У той самий час у цьому ж поштовому відділенні пакували звичайні посилки на двоколісну карболку, і п’ять чи шість пакетів не змогли туди поміститися. Згаданий Остапчук покликав Бабіїва, який мав ключ від скриньки у диліжансі, той відімкнув її і решту посилок поклали туди, після чого ключ віднесли до канцелярії.

unnamed file

Обидві брички вулицею Заболотівською (тепер – Василіянок) поїхали до залізничного вокзалу. Свій диліжанс Остапчук зупинив біля бічних дверей поштової канцелярії, взяв ключ, що висів на стіні, почав виймати пакунки і зауважив пропажу одного з мішків – саме того, в якому були гроші, передані з головної пошти.

«На ґвалт, здійнятий Остапчуком, вийшов поштовий офіціал [охоронець. – Z] пан Лінденбаум, але не зміг нічого вчинити, як тільки констатувати відсутність інкасаторського мішка. Натомість було розпочато розслідування, яким зайнявся слідчий Іваницький, який у четвер уночі наказав взяти під варту Остапчука і Бабіїва“, – писала газета.

kradziez na poczcie

Наступного дня після крадіжки до Станиславова для проведення слідства приїхали зі Львова старший поштовий комісар Турнелле, агент поліції Гунсберґ і старший комісар Лисаковський. Але вийти на слід пропажі не вдалося.

«Викрадений мішечок з грішми, був такий невеликий, що легко міг бути схованим під плащем», – зауважив Kurjer Stanisławowski.

Справа отримала несподіваний поворот: недільного вечора сторож місцевої ратуші Антоній Шкамат виявив у туалеті підкинутий мішечок, в якому були акції та векселі. У поліційному відділку, куди сторож приніс знайдений пакунок, з’ясували, що цінні папери – частина вкраденого невідомими злодіями. Таким чином розмір шкоди зменшився до 46 тисяч корон.

«Внаслідок цього у подальшому було арештовано ще й сторожа Шкамата, який є хворим і немічним 70-річним чоловіком, та ще трьох працівників поштової служби», – з деяким подивом зазначили газетярі.

Загалом під вартою, окрім старенького та, очевидно, безневинного сторожа, перебували п’ятеро працівників Станиславівської пошти: Остапчук, Бабіїв, Яриновський, Павліковський та Цьолка. Але за декілька тижнів усіх відпустили, через брак доказів. І це при тому, що довести їхню причетність до крадіжки слідчим ніяк не вдавалося. Слідство зайшов у глухий кут.

Як писав у своїх нарисах краєзнавець Іван Боднарев, згодом поліція вдруге кермувальника сумнозвісного поштового воза Яківа Павликівського. Невдовзі він звільнився зі служби і жив у своє задоволення в невеличкій хатинці на станиславівському передмісті. Його дружина “по секрету” розповіла Гайслеровій, що то її чоловік пограбував пошту. Потім жінки через якусь дрібницю посварились і обурена сусідка заклала Павликівського.

В жовтні 1907-го відбувся суд. Павликівський дістав чотири з половиною роки за ґратами. Пройшло два роки, справа потрохи забулася, Павликівський тихо сидів у тюрмі «Діброва». Несподівано у червні 1909 він закликав в’язничну охорону та заявив, що хоче зробити зізнання.

5 2

Виявилося, що організатором крадіжки був поштовий возний Войцех Павловський. Він виготовив дублікат ключа від ящика з кореспонденцією, який вручив Павликівському. Спільники дочекалися, поки віз затримається на вулиці Газовій, а поштові працівники зайдуть до приміщення філії. Тоді Вацеба «встав на шухері», Павликівський відчинив скриньку та передав мішечок Павловському, який швидко зник з місця події. Ввечері злодії зустрілися в нього на квартирі, поділили гроші, після чого той же Павловський викинув мішок біля ратуші.

Поліція давно його підозрювала, але не мала зачіпок. Тепер доказів було достатньо, тож Павловського ув’язнили.

Цікаво, чому Павликівський так довго мовчав і раптом викрив спільника? Усе через жадібність Павловського. На суді Войцех Павловський усе заперечував. Втім, йому присудили вісім років в’язниці, відшкодування збитків пошті на суму 17 643 корон і судові витрати. А от куди він сховав свою частку, чоловік так і не зізнався…

Читайте також: 

Підписуйтесь на нашу сторінку у FacebookInstagram , Youtube та Telegram

Читайте нас у тг




Новини партнерів







Коментарі

0

Коментарів ще немає

© 2020 Всі права захищено