Відразу після заснування Станіславова у місті Потоцьких з’явилися дві конкуруючі громади торгівців і ремісників – євреї та вірмени. Історія будівлі, про яку я хочу розповісти, пов’язана з обома цими громадами. Отже у 1663 році, через рік після заснування міста, вірмени збудували свій перший храм. Він був дерев’яним і простояв майже сто років.
У середині 18 століття вірмени відігравали значну роль у житті Станіславова й займали цілий квартал. Вони хотіли мати власний великий мурований храм і його заклали у 1743 році. Закладку наріжного каменю здійснив власник міста, коронний гетьман Юзеф Потоцький, але офіційний дозвіл на будівництво він видав лише у 1748 році, а будівництво стін почалося ще через п’ять років – усьому причиною був брак коштів.
Щоб компенсувати дефіцит коштів Потоцький видав універсал, яким примусив єврейську громаду сплачувати щорічно 1000 злотих на будівництво вірменського храму. І вони платили, щоправда, не завжди повну суму, й не завжди вчасно – хоча дивно, що вони взагалі погодились це робити.
Невідомо, які важелі застосував Потоцький, але євреї фінансували будівництво собору Непорочного Зачаття Діви Марії вірменської громади. Будівництво тривало до 1763 року – з моменту закладення наріжного каменю пройшло 20 років. Розписи храму здійснив відомий польський художник Ян Солецький.
Храм збудували у стилі європейського бароко, його навіть називали взірцем цього стилю. Сюди перенесли чудотворний образ Божої Матері із старої церкви. Це була справжня святиня для вірменської громади – її скопіювали із Ченстоховської ікони, і вона сто років творила дива і зцілювала вірян.
Після поділу Польщі й встановлення австро-угорської влади вірмени почали масово переїжджати до Угорщини, у Станіславові їх залишилося дуже мало й храм довелося закрити. Із 1811 по 1826 роки він стояв зачинений і потроху занепадав. Потім справи пішли трохи краще, адже опікуватись церквою прийшов новий порох Антоній Борковський. Ця людина була настільки активною, що він навіть зміг у 1829 році здійснити деяку реставрацію будівлі.
У 1868 році у середмісті, де більшість будинків на той час були дерев’яними, сталася страшна пожежа. Вона отримала назву «мармулядова пожежа», адже за легендою її джерело стала кипляча мармуляда в одної із куховарок. Під час цієї пожежі згоріли барокові шоломоподібні верхи вірменського храму і їх замінили на нові – дзвоноподібні.
Саме ці верхи нині відрізняють вірменську церкву від сотень інших барокових будівель Західної України.
Читайте також:
- Ретро Івано-Франківськ: як станіславчанин сенсаційно поборов чемпіона Піддубного (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: як 123 роки тому у місті з’явилася небачена до цього розвага (ФОТО)
- Ретро Франківськ: 347 років тому місто відвідав майбутній король Ян Собєський (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: як місто випередило Краків та Львів (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: поява отців-єзуїтів та будівництво колегіуму
- Десять цікавих та маловідомих фактів про пам’ятник Міцкевичу в Івано-Франківську (ФОТО)
- 126 років тому відбулося відкриття залізничної лінії Станиславів-Вороненка (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: як 126 років тому місто відвідала всесвітньовідома актриса (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: як 117 років тому місто відвідав видатний композитор (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: 114 років тому сталася найбільша крадіжка в історії пошти (ФОТО)
- Ретро Івано-Франківськ: 123 роки тому запрацювала модернова цегельня Урмана (ФОТО)
