На Прикарпатті сьогодні святкують.
За Святим письмом, у цей день згадують те, як Пресвята Діва Марія з Йосифом принесли Ісуса Христа на сороковий день після Його народження до Єрусалимського храму. Там їх зустрів святий Симеон та праведна Анна, які символізують усе людство.
Отож свято Стрітення з релігійної точки зору — це велика зустріч немовляти Ісуса з людьми. У цей день в церквах посвячують свічки на знак того, що Христос є світлом для світу. На Прикарпатті виготовлення стрітенських свічок відбувається із дотриманням численних народних звичаїв і традицій. Яких? Дізнавалася журналістка ПІК.
«У гуцульських селах стрітенські свічки ще й називають громницями, бо вони здатні громи та блискавки від осель відвертати. Тому їх часто ставили перед іконами або перед вікнами під час грози, щоб уберегтися від бурі, граду, грому, блискавки. У гірських карпатських селах стрітенські свічки можуть робити лише чоловіки, а жінкам до громниць зась! А от в рівнинних районах Прикарпаття, скажімо у Тлумацькому, то стрітенські свічки виробляють лише старші жінки”, – розповідає етнографиня Марія Гуменюк.
Свічки роблять на спеціальному приладді: довгих рамках з дірками, в які вставлені нитки-гноти. У кожну дірку заливають просто на нитку розтоплений віск. Усе, що скапує додолу, викидають, бо за народними повір’ями такий віск вже «нечистий».
Зроблені сільськими умільцями стрітенські свічки більші, аніж звичайні, завдовжки 50-70 сантиметрів. На одну свічку треба 200-250 грамів бджолиного воску.
Стигнуть вироби з воску близько години, ще 2 години відстоюються. Горіти така свічка може більше доби, бо лише 10 грам воску із гнотом завтовшки два міліметри, горить годину. Перед освяченням свічки прикрашають яскравими стрічками, зіллям та сухоцвітами. Коштують виготовлені сільськими умільцями свічки 30-60 гривень. Частину грошей, отриманих за свої вироби люди, і з гірських, в з рівнинних районів Прикарпаття віддають на церкви.
«15 лютого, повернувшись з церкви, слід одразу запалити в хаті свічку, щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив. А ще, коли в родині водилося нещастя, громницею обкурювали подвір’я і господу, щоби відігнати усе зло. Також стрітенську свічу запалювали, коли хтось їхав в далеку дорогу. Тепер її запалюють перед тим, як люди їдуть на закордонні заробітки»,— підсумовує пані Гуменюк.
Злата Леміш
Фото з архіву: жителі села Жабокруки, що на Тлумаччині, зі стрітенськими свічками.
Читайте також:
Яке майбутнє у Прикарпатської Бойківщини
Ваш гороскоп на тиждень 15-21 лютого
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
