У селі Сухолуччя на Київщині спортсменка здолала найскладнішу дистанцію Ironman («Залізна людина»), що складається із запливу на 3,8 км, велогонки на 180 кілометрів та марафонської дистанції – 42 кілометрів 196 метрів, за 11 годин 13 хвилин.
Про свої досягнення у тріатлоні, тренування з новонародженою донечкою на руках, радість перемог та особисте щастя чемпіонка України розповіла журналістці ПІК.
— Тетяно, чому Ви обрали такий доволі непростий вид спорту?
— Тріатлон — олімпійський вид спорту, який включає в себе три складові: плавання, їзду на велосипеді та біг. Цим видом спорту я займаюся лише кілька років, і причиною є…кохання (сміється).
Мій чоловік, Сергій Чмель, є тренером збірної України з фрістайлу, і теж виступає як тріатлоніст. Це я його надихнула виступати. Він був першим у нашій родині тріатлоністом, а згодом почав й мене тренувати.
Тепер ми разом виступаємо. І в цьому Чемпіонаті він також брав участь та увійшов до п’ятірки кращих траітлоністів України серед чоловіків. А у своїй віковій групі посів друге місце, здолавши дистанцію за 10 годин 08 хвилин.
— А де ж ви познайомилися?
— В Івано-Франківську на тренуваннях перед напівмарафоном. У нас якось одразу все «закрутилося», часу на роздуми не було, бо ми спортсмени, все швидко робимо. Швидко родину створили, й так і біжимо нашу життєву дистанцію.
— У скількох змаганнях з тріатлону Ви брали участь?
— Я не професійна спортсменка, але затята аматорка, і беру участь у різних змаганнях та спортивних атракціях. За фахом я — програмістка, зараз працюю в ІТ-компанії, закінчила Івано-Франківський Національний технічний університет нафти і газу. В дитинстві займалася плаванням, у юності — бігом. Брала участь у змагання з тріатлону на Прикарпатті, у Польщі.
А участь у Чемпіонаті України — це… подарунок мого коханого на день народження.
Ще у січні цього року чоловік запитав мене, що би я хотіла отримати у подарунок. Одним із запропонованих варіантів сюрпризу була реєстрація на Чемпіонат України з тріатлону на дистанцію Ironman
Я цей подарунок отримала, але згодом задумалася, адже нашій донечці на той час було лише… два місяці. У мене була майже річна перерва у спорті через вагітність і пологи. Проте Сергій вірив у мене, активно і ретельно тренував, склав для мене спеціальний план тренувань. І я його не підвела (сміється).
— Що було найважче на дистанції?
— Пливти, їхати на велосипеді, а згодом ще й бігти — непросто, але я призвичаєна. Хоча мені пливти на Київському водосховищі було важко, незважаючи на те, що я плаваю добре. Та були великі хвилі, і мені стало дискомфортно. Це був, мабуть, найважчий етап на цьому чемпіонаті.
Після плавання я швидко зняла гідрокостюм, одягнула велосипедний стрій, шолом на голову та крутила педалі. Велике навантаження на ноги доповнилося згодом біговою дистанцією.
Під час плавання, звісно, я нічого, а під час бігу та велоїзди мало їла. Так під час їзди на велосипеді з’їла 3 енергетичні батончики та випила 0,5 літра енергетичного гелю. Під час бігу на спеціальних пунктах харчування також спожила 120 грам гелю та пила воду і кока колу. На третьому етапі змагань я знала, що лідирую і подолала кількасот метрів з усмішкою.
— Як відбувалися тренування перед Чемпіонатом?
— Ми тренувалися двічі на день. Складові тріатлону чергувалися. Скажімо, плавання та біг, велосипедна їзда та біг. До речі, на тренування ми з чоловіком брали нині вже 10-місячну доню Алісу. Коли ми бігали, то перед собою котили візок з дитятком. Аліса дуже раділа.
Злата Леміш.
Фото з архіву Тетяни Заведюк.
Читайте також:
- У Бурштинській гімназії №1 відкрили спортивну ігрову кімнату (ФОТО)
-
Журналісти важливі. Як реагує на це влада в Україні – Сергій Томіленко, НСЖУ
- Ваш гороскоп на тиждень 27 вересня – 3 жовтня
Підписуйтесь на сторінку ПІК у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
